​​У мене сьогодні річниця. Рівно 4 роки я у ЗСУ. Воювати (не враховуючи АТО) я почав у лютому 2022 р. І навіть маю нагрудний знак за ті події. Але тоді я був добровольцем, тобто офіційно - цивільним. 27 квітня 2022 р. я був зачислений на службу до ЗСУ, до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних запорожців... і наразі я служу довше ніж тривала совецько-німецька війна. За чотири роки мій світогляд змінився кардинально. Шлях від мобілізованого добровольця до старшого сержанта - інструктора, добряче розставляє все по місцях. Я знаю що найкращим досвідом в моєму житті був досвід роботи слюсарем і майстром на Запорізькому Вогнетривкому заводі. Досі користуюся тодішніми примудростями. Я знаю тепер, що коли можна просити - треба просити. Півроку у 72-й я не звертався до волонтерів і до читачів, бо мовляв - комусь потрібніше. Це була помилка. Як показала практика твої проблеми не цікаві нікому крім тебе самого. Вчорашні товариші - проігнорують. Водночас лиха година покаже людину. Хто мені справді допоміг? Бірюков зі "Справою громад" і АрміяСОС. Я знаю тепер, що марно сподіватися на прозріння українців через системні помилки зеленої влади. Практика показує, команді Зеленського українці ладні пробачати все - варто лише вчасно звинуватити в наших проблемах КОВІД, Москву, США та Європу. І звісно Порошенка. Я знаю що між успішним бізнесменом та реформатором і коміком з Кварталу українці радісно оберуть коміка. У бізнесменів працюють, у коміків - регочуть. Почасти - регочуть на кутні. Я знаю, як люди яких ти поважав і яким навіть рекламував сбори, перебігають під інші прапори, вивалюють тебе в багні і публікують твої закриті переписки. Аби не розчаровуватися - не зачаровуйся.І кіколи нічого не пробачай. Нікому. Я знаю тепер що обов'язок захищати Україну існує не для всіх, а лише для тих хто не ховається. Знаю що частина суспільства толерує не воїна, а бігунця. На щастя - не все суспільство. Я знаю що таке життя на паузі - без кінця. Бо службі моїй - кінця-краю нема. Наприкінці треба сказати щось обнадійливе. Мовляв - все одне переможемо. Так, переможемо. Саме тому я від самого ранку гасаю посеред холодного лісу серед натовпів озброєних бусифікованих що проходять БЗВП. Гасаю, до речі без броніка і зброї - не бачу загрози. Я просто роблю свою роботу - навчаю людей які будуть захищати Україну. Я гарно роблю свою роботу. Нас багато таких - хто гарно робить. Вже чотири роки ми гарно працюємо. Через те Україна ще існує. А далі - буде далі.