​​Помер патріарх УПЦ КП Філарет (в миру - Михайло Денисенко). Він прожив 97 років і практично до самої смерті привертав до себе увагу своїми, часто конраверсійними діями. Життя Філарета повністю вкладається в тезу: "Господь часто обирає собі дуже дивних виконавців своєї волі". Філарет був рукоположений в священики ще в часи Сталіна. Він майже 30 років був екзархом РПЦ в Україні. Він був місцеблюстителем патріарха Пімена в РПЦ. Але. Саме Філарет добився розширення прав українського екзархату і перетворення його на автономну церкву (ми знаємо її як УПЦ МП), а після усунення з голів церкви, Філарет по факту створив нову, вже суто українську церкву - Українську православну церкву Київського патріархату. Ота грамота патріарха Пімена про автономію УПЦ МП, яку нині московські попи намагаються називати Томомсом, була видана патріарху Філарету як іменна. Ніякої іншої грамоти Москва УПЦ МП не надавала. Філарет був одним з тих, хто висвячував у єпископи Кирила (Гундяєва). Є інформація що саме Філарет врятував Гундяєва від розправи з боку патріарха Пімена після смерті тодішнього покровителя Гундяєва - зловісного митрополита Нікодима (Ротова). Але. Саме Філарет виступав щитом проти ідей "Русскава міра" проголошеної Гундяєвим. Парадокси історії. Одні називали Філарета патріотом. Інші - людиною з непомірно роздутим честолюбством. Філарета характеризували як відверто авторитарного керманича церкви. Але цей самий авторитаризм Філарета втримав УПЦ КП як єдину структуру у часи Кучми та Януковича. І знову парадокс. Філарет як ніхто зробив для створенря помісної української церкви. А коли вона з'явилася, то став заявляти що церква неправильна і що потрібен інший Томос. Людина - протиріччя. Філарет завжди таким був і завжди залишиться таким у нашій пам'яті. Бо Православна церква України, частиною якої стала керована Філаретом УПЦ КП, стоятиме у віках.