​​А тепер - про мою книжку. Нову. Свіженьку. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИГостросюжетний роман про сучасну війну та про пригоди пілотів БПЛА. "Усе змінилося, коли про загрозу масштабного вторгнення заговорили навіть колишні товариші по службі. Чотири місяці про новий виток війни з Росією волав нете що кожен телевізор, а кожна праска, фен та мікрохвильовка. Проте…Волали про таке не вперше, не вдруге і не вп’яте. Тарас звик. На всі побоювання родичів відповідав: тривожний рюкзак зібраний, а чому бути — того не минути. У глибині душі він і сам плекав надію, що росіяни просто лякають його Батьківщину. Однак…Увечері пролунав дзвінок.— Слава Україні, дорогий, — Тарас упізнав голос Вікінга, начальника розвідки батальйону. — Тут така справа. Нам наказали висуватися на Київ, займати оборону. Схоже, почалося. Почалося…Колишній командир мав таку звичку — повторювати останнє слово з попереднього речення, ніби смакуючи його на язику. Але Тарас зрозумів, що жарти закінчилися.— Тобто вам потрібна моя допомога? — запитав колишній пілот.— Так, потрібна. На складі лежить «Валькірія». Твоя колишня. Два роки не літала. Не літала…Далі можна було не пояснювати. Протягом останніх років багато обладнання припадало пилюкою на складах.— Я тепер керую розвідкою бригади, — продовжував Вікінг. — Мені до сказу потрібні очі. Треба, щоб ти цю «Валькірію» оглянув. Поясни хлопцям, як її водити. Як водити…— Та не треба пояснювати, — випалив Тарас. — Я сам нею буду керувати. Я приєднаюся до вас.У слухавці повисла коротка пауза.— Добре, — голос командира відчутно потеплішав. — Це знімає до біса проблем. Їхати, дорогий, тобі нікуди не треба. Ми висуваємося на Київ..." Про це і про багато іншого - у романі "Пташники". Замовити книжку можна у видавців. За посиланням. Просто натискайте!