​​Ну, а тепер про мою книжку. Бо інакше - ніяк. Через те що один кремлівський карлик вирішив погратися в солдатики, їздити з презентаціями я не можу, виступати на виставках я не можу, бо я служу у ЗСУ. Все що мені лишилося - інтернет. Аж допоки Україна не переможе. До речі, моя книжка про тих хто старанно наближає цей день. Дмитро КАЛИНЧУКПТАШНИКИЗахоплюючий роман про сучасну війну і про пригоди пілотів БПЛА. Власне, читайте самі. "«Щоб літак гинув, а пілот лишався»… Приблизно так уявляє собі суть безпілотної авіації більшість пересічних громадян. У їхній уяві безпілотний літак — це лише робочий інструмент. Розхідник, як вогка серветка в перукаря. Загинув один, дають інший, і так без кінця.Тарас Роздорожний чудово знав, як відбувалося насправді. Почати з того, що саме тільки слово «дають» в українського пілота викликало саркастичну гримасу.Ага, дають. А тоді доженуть і ще раз дадуть.Добути безпілотник замість збитого вкрай непросто. Та й сам факт утрати літака…Професійним гонщикам або пілотам знайоме це відчуття — щира любов до техніки, з якою працюєш. До неї ставишся як до живої істоти. Як до товариша. Ти приймаєш апарат ще не пізнаним і не освоєним. Знайомишся з ним, притираєшся. У роботі потроху звикаєш до його витівок і забаганок. Дослухаєшся до звуків приборів, як до дихання немовляти. Чи не захворіло, бува?Коли літак розбивається, а таке не рідкість навіть на навчальних польотах, ти кидаєшся його ремонтувати. Якщо пошкодження значні, сидиш біля майстерні ремонтників, немов під дверима реанімації. Звичайний механізм із пінопласту й бальзи оживає у твоїй уяві, ти починаєш з ним говорити. А якщо за механізмом ще й бойова історія…Щойно збитий літак таку історію мав. За кілька років бойових дій, відомих пересічним українцям як АТО, Тарасова «Валькірія» пережила все, що тільки міг пережити бойовий БПЛА. Їй з кулеметів дірявили крила. Її глушили системами радіоелектронної боротьби. Вона падала аварійно, і її забирали із «сірої» зони. А ще вона літала. Багато літала. Над позиціями противника. У глибину ворожої оборони. Виконувала складні й важливі завдання. Для Тараса вона стала справді рідною.Тарас любив цей літак і не приховував свого ставлення. Разом вони були в горі й радості. Це «крило» не підводило; як надійний товариш, літачок тягнув бойову роботу, але щоразу повертався назад. Навіть коли зникала надія… Вертався. Приносив якісні зйомки, які рятували життя українських солдатів.Усе це тепер у минулому. Тепер літак лежав посеред поля. Безпорадний, нерухомий, нездатний навіть передавати сигнали. Що з ним? Тарас місця собі не знаходив..." Замовити книжку можна у видавця за посиланням. Натискайте! І так. Наразі це перша в Україні книжка про пілотів БПЛА, написана бойовим пілотом і інструктором з БПЛА. І це не нудна публіцистика - це художній пригодницький роман.