Не може бути мільярдер "моральною" людиною.Звісно, бувають статистичні погрішності. Але той голод та жадібність, якій штовхає людину на вершину піраміди, розчавить на своєму шляху будь-яку перешкоду. Їх мета завжди виправдовує використання дитячої праці, недоплату працівникам, шахрайство, брехню і так далі. Чим вище мета, тим потужніше жертви, на які мають йти оточуючі. У когось мета - це розширення імперії, тому жертва згорає живцем в своїй квартирі, а у когось мета це просто купити ще один будиночок в іспанії, тому жертва ламає ногу на спизженому покритті для тротуару.Не то, щоб це було самоціллю, просто на шляху до великої мети завжди хтось плутається під ногами. І не те щоб ці люди усвідомлювали, що роблять. У себе в голові вони "відновлюють справедливість" або "допомагають своїм".Завдяки цьому їх фізіономії хоч і уродливі, але наповнені впевненістю.Що нам з цим всім щастям робити? Не знаю. То є сансара. Але точно не дивуватися. Та мати недовіру як основу для сприйняття будь-якого мільярдера, політика та селебріті.Пам'ятаємо, що здоровим людям не потрібні цілі, за які мають страждати інші. А хворих треба лікувати, а не ставити їм пам'ятники.