Що не так з трудовими мігрантамиВ українських містах дедалі частіше помічають групи іноземних мігрантів, для яких бізнес створює умови, які багатьом українцям і не снилися. Поки наші жінки віком 40+ років отримують відмови на співбесідах, будемо відвертими, через ейджизм, іноземців завозять пачками, забезпечуючи їх усім необхідним.Та ще й умови такі пропонують тим же індусам, що наші працівники, м'яко кажучи, в шоці. У контрактах для іноземців часто фіксують суму в доларах. На руки вони отримують від 600 до 1000 доларів США. При цьому вони не мають витрат на життя, тому чистий дохід мігранта часто перевищує реальний дохід українського фахівця, який змушений платити за все сам.Роботодавці беруть на себе всі побутові витрати іноземців. Це безкоштовне проживання у модульних містечках або гуртожитках з ремонтом, триразове харчування та трансфер до місця роботи. Також компанії оплачують їм переліт в обидві сторони та оформлення всіх дозвільних документів, що коштує бізнесу десятки тисяч гривень на одну особу.При цьому іноземці мають повну свободу пересування та імунітет від мобілізації. Так, це ідеальний ресурс для бізнесу. Але ж це величезне приниження для наших громадян. Для тих українців, хто залишився в країні в умовах війни - і тут же й ось таке. Роботодавці ж замість того, щоб перенавчати наших жінок або створювати умови для них, витрачають кошти на імпорт і утримання іноземної робочої сили. До того ж, гроші, які заробляють мігранти, майже в повному обсязі виводяться з української економіки за кордон у вигляді переказів. Таким чином, у нас ще й великий відтік капіталу.І поки ми, українці, несемо на собі увесь тягар війни, іноземний легіон працівників отримує статус привілейованої касти, якій гарантовані безпека, житло та стабільний валютний дохід.Пишіть свої думки щодо цього в коментарях.Підписатися на Дозвольте доповісти