Банківська таємниця? Ні, не чули! Як Monobank пробив дноІсторія з дівчиною та Монобанком - це вже не про фінмоніторинг чи помилку з прапорами (хоча переплутати словенський із російським — це окремий рівень професіоналізму). Це про небезпечний прецедент, де велика фінустанова вирішила, що має право виставити приватні дані клієнта на загальний огляд, щоб похизуватися зі "зради" і "перемогти" там, де її немає.Це ганьба, незалежно від назви банку, бо приватність - це не привілей. Банк отримує доступ до наших фото, документів і листування для безпеки, а не для того, щоб використовувати їх як зброю для публічного приниження клієнта, а тим паче, блокувати рахунки клієнта без жодних причин.Навіть якщо пану Гороховському щось там "ввижалося", то це в жодному разі не привід для зливу інформації у відкритий доступ. Навіть якби на стіні справді був російський прапор (а не словацький), це питання для правоохоронних органів, а не для публікації конфіденційних даних. Бо це табу для будь-якої цивілізованої інституції.Висновок у цій історії простий: якщо сьогодні банк зливає дані однієї дівчини, бо йому не сподобався її пост, то завтра під прицілом може опинитися кожен. Банківська таємниця або є для всіх, або її не існує взагалі. Довіру будують роками, а втрачають одним скріном.Підписатися на Дозвольте доповісти