Серйозно? Знову?.. Здається, минулого разу було недостатньо. Недостатньо мертвих пташенят, недостатньо болю, недостатньо розголосу, недостатньо всіх тих слів про сезон тиші, про гнізда, про життя, яке люди знищують просто тому, що їм так треба.Бо нас, схоже, так і не почули.Цього разу в селі Лопатин зрізали дерева, на яких жили сови. У гнізді було 5 маленьких совенят. Троє загинули одразу, бо їх придавило деревом... Троє малих життів просто обірвалися в одну секунду, бо хтось вкотре вирішив, що можна різати, не задумуючись, хто там живе, кого це вб’є і що після цього залишиться..Двох вдалося врятувати лише тому, що кілька днів вони були в людей, які їх годували, поїли й буквально тримали живими, поки ті залишилися без мами. Тобто знову все тримається не на системі, не на відповідальності, а просто на тому, що комусь не байдуже більше, ніж іншим.Чесно, то просто виглядає як закономірність. Як стабільне небажання думати бодай на крок вперед. Ми вже говорили. Ми вже показували. Ми вже бачили наслідки. Ми вже пояснювали, що в період, коли птахи висиджують і вигодовують малих, зрізати дерева - це пряме знищення життя і порушення закону.Але складається враження, що для когось це досі нічого не означає.Бо якщо після всього знову падають дерева разом із гніздами - значить, проблема не в тому, що люди не знають, а в тому, що їм байдуже.Поки одні рятують, вигодовують кожні 2 години, ночами не дають померти тим, кого ще можна витягнути - інші просто продовжують робити вигляд, що це нормально.Але ж це не є нормально, коли маленькі совенята виживають не завдяки тому, що їхній дім залишили в спокої, а всупереч тому, що його знищили...Ненормально, що ми змушені писати це знову.Бо скільки ще таких історій має статися, щоб нарешті до людей дійшло?