Переважна більшість тих, кого зараз вважають "воєнними експертами", раптово прокинулись після 24 лютого цього року. Де вони були весь цей час, починаючи з 2014 року, особисто я не знаю, окрім двох прізвищ. Де був і що робив Стерненко я знаю. Що робив і що казав Гончаренко теж відомо, бо він дуже активний був завжди у медіа полі (так, я знаю, що у вас вагон претензій до цих двох прізвищ, менше з тим, в чому я не права - бажано без емоційних рефлексій про суб'єктивне ставлення до конкретних персоналій).А от всі інші де були і чому ми їх не чули, коли треба було коментувати війну, особисто я гадки не маю. Чому ми не чули їх тоді, коли різали руки нашим бійцям за татуйований Тризуб? Чому не висловлювали гучне обурення, а називали тих хто про це волав, радікаламі?І коли я намагаюсь відповісти собі на ці логічні запитання, я розумію, що для мене ця "експертність" під великим сумнівом. Деяких в цьому списку я взагалі вперше бачу.Ну і окрема тема - це "воєнна експертність" російських понаїхів.