🔴 Меган Моббс (голова фонду гуманітарної допомоги R.T. Weatherman Foundation, який допомагає Україні з перших днів війни, та донька Кіта Келлога) обережно закликає США втрутитися, щоб допомогти Україні зупинити російський наступ.«Справедливий мир не можна виборсати на фронті, що руйнується.Нинішнє становище на полі бою не приведе до завершення російської війни — навпаки, воно продовжує війну, розширює її та робить її стримування дорожчим.Я знаю, що українська стійкість беззаперечна, але політико-військові рішення, які впливають на її оборону, підривають війська, що борються за утримання лінії фронту, і створюють перенавантаження системи до тієї точки, що загрожує перерости у значні наслідки.Захід, і особливо США, мають вплив і відповідальність, щоб наполягти на змінах у керівництві, стратегії та запровадити нагляд, який посилить, а не послабить український суверенітет.І саме так відповідальні сили повинні прагнути до миру — запобігаючи незворотним втратам, які закривають дипломатичні опції та додають агресору впевненості.Безглуздо вірити, що російське просування створить шляхи для виходу. Це лише підштовхне Москву й зробить будь-яку майбутню домовленість менш стабільною та значно небезпечнішою для Америки та наших союзників.Особисто для президента Трампа ця війна тепер є невід’ємною частиною його спадщини.У нього є вузьке вікно, щоб застосувати виважені важелі, вимагати підзвітності та допомогти змінити хід подій коригуваннями, які зроблять мир можливим.Якщо він не наважиться, ситуація лише погіршуватиметься, а мир — вислизатиме з поля зору».**Від себе: я згоден з усіма, хто б’є на сполох — із Сергієм Стерненком, Меган Моббс та Юліаном Рьопке.Зміни потрібні хоча б у підході до того, як подається інформація з фронту.Коли командування Штурмових військ ЗСУ повідомляє, що російський наступ на сході Запорізької області зупинено, і рівно в наступні 7 днів після цього DeepState фіксує найбільше просування російських військ від часів серпневого прориву ЗС РФ на Добропільському виступі (161,4 км² з 8 по 14 листопада), це створює певну ідіосинкразію.І просто не зовсім зрозуміло, кому це потрібно наприкінці четвертого року найжорстокіших бойових дій.І так, ці російські просування далеко не рекордні (бувало й по 300+ км² на тиждень). І так, значною мірою це пов’язано з погодою, яка не дає українським дронам своєчасно фіксувати висування піхотних та бронетанкових груп — що є наріжним каменем української стратегії стримування в умовах нестачі особового складу. Торік листопад також став найскладнішим місяцем для Сил оборони України (див. графік темпів російського просування).Але тривогу краще бити зараз, поки проблеми не набули стратегічного характеру, поки Росія все ще просувається темпами червня–липня, що не є чимось винятковим.