Вся країна обговорює план завершення війни. Запит на мир – величезний.Не буду коментувати пункти цього плану. Хочу сказати інше.Запит на мир великий, але запит на єдність – ще більший.Зараз немає сенсу сперечатися, хороший це план чи ні.Цей план, або будь-який інший – не наш добровільний вибір. Це наслідок війни та агресії РФ. Це рішення, які навʼязують нам США і які народжуються у відповідь на геополітичну ситуацію у світі та на полі бою.Світу треба розуміти: ніхто добровільно не віддасть українську землю. Ніхто при здоровому глузді не проголосує за визнання окупованих українських територій російськими. Це державна зрада без терміну давності.В основі цього плану – фактично поділ України. Хто б і як не називав би цей план. Який примушують визнати всіх, в тому числі Україну.І тут виникає головне питання: яке рішення є правильним? Що робити в цій ситуації?Особливо, коли жоден європейський партнер не готовий воювати за Україну проти РФ. Коли жодна країна світу ніколи до кінця не відчуває масштабу наших руйнувань та болю.Українське суспільство готове боротися, але це не знімає питання про ресурси, зброю, гроші, які нам потрібні щодня.Чи можливий інший план?Будь-який план на умовах України сьогодні залежить від здатності Європи взяти на себе ту роль, яку ці роки виконували США.За твердженням адміністрації Трампа, американці зупинили вісім воєн і хочуть зупинити дев’яту. Не тому, що люблять Україну. А тому, що їхній основний противник – Китай. У них свої геополітичні задачі та інтереси, і це нормально. Подобається нам це чи ні. А у нас – свої. Незалежність. Територіальна цілісність. Відбудова. Та єдність, якої так зараз не вистачає.Готовність партнерів підтримувати нас зброєю та грошима – США або ЄС, чи разом – визначить і результати війни, і її строки. При цьому США не сприймає європейців як рівних партнерів у питанні нашої війни та безпеки, бо їхню, європейську безпеку гарантує американська ядерна парасолька.Позиція Європи визначить, чи зможе Україна жити за власним планом, чи отримає нав’язаний формат, сформований інтересами США й РФ.Уся відповідальність за країну зараз на Главі нашої держави. Я не знаю, хто б ще міг витримати той тиск і той обсяг відповідальності, як у нього. Володимир Зеленський представляє Україну на міжнародній арені. Він – Президент і Верховний Головнокомандувач.Протягом чотирьох років повномасштабної війни він вибудовував коаліцію підтримки України – від першої зброї до фінансових пакетів, від санкцій проти РФ до дипломатичної ізоляції агресора. Ця робота надскладна, щоденна, виснажлива. Саме вона допомогла нам вистояти.Спробуйте поїхати до ЄС і попросити 100 євро просто так. Не кажучи вже про мільярди. Вам ніхто не дасть.У своєму зверненні до нації Володимир Зеленський чітко сказав і про складну зиму, і про нові можливі удари по енергетиці. Про те, що нас знову будуть випробовувати на міцність. І тиснути. Не просто тиснути. А сильно тиснути. Щоб Україна погодилась на цей план.І тільки Володимир Зеленський сьогодні має останній шанс переламати хід подій у Європі, змусивши її діяти рішуче й відповідально та продовжити підтримку України.Комусь це може не подобатися. Але давайте закінчиться війна і тоді грайте в політику. А зараз треба зберегти країну.Так, наше суспільство виснажене. Ракетні удари, атаки дронами й бомбами, новини з фронту, проблеми з електроенергією, невизначеність, страх. Але навіть у таких умовах у нас немає права дозволити комусь розколоти українське суспільство.На жаль, легких рішень не залишилось.Сьогодні треба бути поруч. Зберегти єдність. Бути разом із Президентом. Тому, що зараз вирішується те, якою буде країна завтра.І ще…Перш ніж оцінювати будь-які «плани», важливо поставити собі одне чесне питання: що ми вважаємо Перемогою у цій війні?І як довго ми готові продовжувати війну в тому режимі, у якому живемо зараз? Або ще гірше.Відповідь на ці питання і те, що написав вище, визначать, яким буде український світанок завтра.