🥺 Якось дивно писати «з Великоднем», якщо чесно…Бо це вже давно не про спокій. І не про «накрити стіл, як раніше».У Дніпрі ці дні взагалі відчуваються інакше. Все ніби є – і люди, і паски, і церкви відкриті. А всередині все одно напруга.Хтось сьогодні піде святити паску, сподіваючись, що через «перемирʼя» не буде тривог та обстрілів. Бо так останнім часом і живемо: переживаємо, сподіваємось та віримо 🙏І ці свічки… Вони вже не тільки «на свято».За своїх.За тих, хто далеко.За тих, кого не дочекалися.І в якийсь момент ловиш себе на думці, що головне бажання зараз – максимально просте. Щоб усі були живі 😔Бо хтось цей ранок зустрічає не вдома. Хтось – навіть не в Дніпрі.Хтось – взагалі не зможе вже зустріти жоден Великдень.І від цього всередині стискає 😢Але водночас, ми все одно тримаємось.П’ємо ту каву зранку. Йдемо по набережній, навіть якщо ніч була гучною. Пишемо «ти як?» і чекаємо відповіді.Живемо.І, мабуть, у цьому зараз і є сенс цього дня. Не в тому, що «все добре», а в тому, що ранок все одно настає. Навіть після найгучніших ночей.Хочеться, щоб колись це був просто ранок:без новин; без сирен;без цього постійного фонового страху.А поки бережіть своїх. І себе теж.Христос воскрес.І ми якось витримаємо 🫂Підписатись❤ Instagram🟥 Надіслати новину👇@dnepr_operativbot