Доброго ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю. Про Токмак коротко по пунктах:1. Паспортизація з примусу – документи беруть для виживання, а не з лояльності.2. Економічний сурогат – дорогі, неякісні товари й ностальгія за довоєнним життям.3. Символи спротиву – жовто-блакитні стрічки та українські пісні на свята. 4. Кадровий голод – лікарів, учителів, чиновників завозять з рф.5. Відмова співпрацювати – більшість місцевих не пішли служити окупантам.6. Відбір житла – «безгоспне» майно як форма легалізованого мародерства.7. Інформаційний спротив – токмачани шукають можливості бути на зв’язку з підконтрольними Україні територіями. 8. Радість від «бавовни» – кожен удар по ворогу як надія на звільнення. І головне, страх окупантів перед усім українським. Якби Токмак став їхнім, не було б рейдів, перевірок, заборон мови, книг і символів. Не було б потреби ламати, тиснути й залякувати. Пенздюки тимчасові. Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги. Нашим людям, які в окупації — витримки. Україна — це ми. Токмак — це Україна!