Недотренери. Токмак. Ганьба під чужим прапором.Токмак — українське місто, яке сьогодні окуповане. Але навіть під окупацією не кожен зберігає честь. Бо є ті, хто замість того, щоб берегти дітей від чужої пропаганди, тягне їх у змагання під триколором. Такі «тренери» — не вихователі, не наставники, не спортсмени. Це недотренери, які зрадили не тільки Україну — вони зрадили дитинство.Дітей навчають виступати за країну-вбивцю. Під прапором тих, хто бомбив Маріуполь, катував у Бучі, нищить Запорізьку область. І роблять це не вороги ззовні — а люди, які жили поруч, співали Гімн України. Тепер вони змушують дітей виходити на арену з чужими піснями, з чужими гербами.Це не спорт. Це — публічне приниження української гідності.Це не тренування — це виховання рабів.Бо справжній тренер виховує силу, волю, характер. А зрадник виховує покору.Не треба виправдань. «Хотіли, щоб діти мали можливість виступати»? — Виступати під прапором ката?Токмак — це Україна. І кожен, хто там сьогодні зберігає людяність, заслуговує на повагу.А ті, хто вибрав зручність замість честі, хай пам’ятають: окупація — тимчасова, а ганьба — назавжди.Діти та дорослі повернуться в український Токмак. І вони мають знати, хто був поруч із ними — і хто продав їх майбутнє за примарну «стабільність» окупанта.Недотренери, ви не просто зрадили присягу спорту. Ви зрадили Україну в серцях дітей.