Channel Духовний розвиток🙏 - @dima_sadhu - №5435
- Ти впевнений, що іншого шляху немає?Тихенько свистів чайник. У відкрите вікно залітав вітерець і колихав фіранку, ніби світ дихав разом із ними.- Ти впевнений, що іншого шляху немає? - повторила вона.- Так, любов моя, - відповів я крізь сумну усмішку.- Блін. А як же наш дім, твоя тепличка? Ти ж тільки посадив там щось- Нічого не станеться. Нас не буде хвилин 5-6.- Навіть не віриться. А там?- А там пройде 5-6 життів.- От же ж, - сказала вона і нахмурилась, малюючи пальцем на столі хитромудрий візерунок, ніби намагаючись затримати мить.- І ніяк інакше?- Так, час прийшов. Якщо не наважимось зараз, то доведеться це зробити пізніше. Ми і так тут засиділись. Як-не-як, а 160 років тут.- Ех... - вона подивилась у вікно. - Як один день. Навіть не віриться.- Так, любов моя. Як один день.- Але ж ми нічого не будемо пам’ятати там?- Так. І нас розлучать. І нам доведеться шукати одне одного.- Як це можливо? Як? - у її голосі прозвучав відчай.- Серцем, любов моя. Серцем. Воно веде. Так було завжди. Так і буде.- Але ж нам доведеться бути з іншими, губитися в часі, народжуватися в різних куточках планети.- Так. А ще позбуватися програм, бачити себе такими, що буде соромно, ревнувати, заздрити, злитися, ненавидіти, ображатися. І поки це не подолаємо, шлях додому не відкриється.- А ми? Як ми дізнаємось, що ми вже пройшли все це?- Хм... наша зустріч буде найбільшим іспитом... буде боляче, до чортіків, будемо плакати, страждати, будемо думати, що ми зійшли з розуму, але на той час у нас будуть знання, які допоможуть не збитися зі шляху.- А якщо у нас будуть інші чоловік і дружина?- І навіть діти))) І, можливо, буде війна, і все навколо буде схоже на хаос... Але ми з’явимось вчасно, щоб підтримати одне одного на шляху додому.- Блін. Якось страшно все це.- Дуже. Але такі правила гри. Душі повинні розвиватися. І є завдання і важливіші.- Які?- Допомогти іншим людям на нашому прикладі. Прямо зараз багато хто не знає, що робити і куди рухатися. Топчуться на місці. Хоча їхні душі невблаганно тягнуть у правильному напрямку. І, можливо, після повернення хтось із них стане нашими сусідами. Всесвіт надто величезний. Потрібно наповнювати його нами.- А як ми впізнаємо одне одного?- Ну... ти будеш писати вірші... адже я їх не сплутаю ні з якими іншими... а я... а я, можливо, оберу духовний шлях... а ці дві якості обов’язково перетнуться...- А чому Земля?- Там є все, що необхідно: війни, хвороби, страх, відчай. Але є й краса, почуття, і головний орієнтир - любов. Кращого поля для досвіду знайти складно.- Ех... Але ми знайдемо одне одного? Обіцяєш? Де гарантії?- Не сміши Його гарантіями))) - я підняв багатозначно очі вгору і усміхнувся... - Але головне, не сумнівайся в його задумі.- То що, завтра вже прокинемось там?- Ага. З самого ранку. Ти вже обрала країну? Батьків?- Нехай душа сама обирає, що мені краще.- Це правильно... менше умов, точніше проходження шляху... Довіра - це наш орієнтир.- Чим займемось?- Налий-но чаю і підемо подивимось, як там моя тепличка.Присвячуєтся всім, чиї серця переповнює любов.Ad infinitum
247
26-04-09 11:02