Пару днів назад дочитала «Проєкт «Аве Марія»»Не фанатка наукової фантастики, і навіть здається, що це загалом моя друга прочитана книга, де є політ у космос. Але я була ДУЖЕ ексайтед прочитати саме цю.Для мене книга виїхала на моральних дилемах і взаємодії з іншопланетною формою життя, особливо як вона вибудовувалась для хоча б мінімального порозуміння.Якщо трохи подумати про це - автор точно знав, що робить, коли задумав Рокі саме таким візуально та емоційно. Якби це був настільки ж розумний і вмілий організм, але виглядав як щось огидне і велике…. ю ноу…Замість захвату і страху перед його розумом і навичками, моя реакція була «утібозє хто тут у нас такий розумничок», шо приховувати🌟 Але це легеньке паразитування на людській чуйності до необізнаної ніжної малечі, яка більше нагадує домашнього улюбленця, я пробачаю🌟 Бо якраз він і був моїм основним стимулом читати це. АЛЕ Я НЕ ПЛАКАЛА ХОЧА ЧИТАЛА ЦЕ ЩОБ РОЗБИТИ СЕРЦЕ АЛЬОЩо ще сподобалось: мікс розділів з подіями на кораблі і спогадів про те, що до цього призвело, які поступово повертаються до ггТак, тут є росіяни, такий вам трігер ворнінг. З однієї сторони бісить, а з іншої було б дивно, якби їх не було, коли перед загрозою вимирання планети об’єднались всі найкращі технології та вчені всіх країн світу для підготовки космічної місії. Ну, і зображені вони переважно як холодні і дивні люди. Початок інтригував, сторінки летіли тільки так, середина просіла, останні сторінок 100 не могла відірватись, хвилювалась. Але це якраз і було за рахунок пришвидшення оповіді під кінець, бо до цього я нудилась. І ще я не вірила у його сум за друзями. Типу ти навіть не памʼятаєш, що ви пройшли разом, про шо мова. До цієї лінії та цих людей я була абсолютно байдужа. До речі, тонни деталей (переважно доцільних, не сперечаюсь), але нуль згадок про волосся. Типу, він же мав якось стригтись/бритись? Загальні враження позитивні, але мінус бали, бо за цю кількість сторінок можна було б змусити мене хоч трохи поплакати!!!!! 7/10На тижні нарешті дивитимусь фільм, ура!!#дівідгук