Не для того, щоб звинувачувати одне одного, але щоб одне одного почути — зробили ми тоді цей текст. Молода донька священника розповіла, як вона бачить церковний конфлікт в їхньому селі.«Мені здавалося, що коли почалася повномасштабна війна, в чомусь тато перестане бути категоричним. Наприклад, зрозуміє, що і в нашій Церкві є якісь помилки, є те, що варто змінювати. Що ми в чомусь теж були неправі. Але поки це не зовсім так, і тато вважає, що в нас практично все було добре, правильно, і що це тільки ПЦУ погані. Це не говорить про нього як про погану людину, просто показує такий собі зріз — думку середньостатистичного священника і прихожан. Ми дуже часто хочемо протиставляти одних іншим. А для мене ця ситуація в принципі не про християнство. Коли одні кажуть: "Нас більше, отже, ми кращі", а інші відповідають: "Ми більш патріотичні, значить, ми кращі", де там Христос?Наприклад, позиція, що ми праві й будемо мучениками, мені не близька. Моя мама часто каже, коли щось погане відбувається: "Ну, значить, на те Божа воля. Треба молитись". Я не заперечую, що треба молитися, але паралельно треба ще й діяти!»***А давайте, щоб не розводити сварку в коментарях, просто проголосуємо:Ставте 💯, якщо вважаєте, що діяти обов’язково треба, навіть попри те, що це не матиме результату. Стате 🙏, якщо вважаєте, що Бог Сам усе вирішить, а наша справа — тільки молитися. А суперечливий текст доньки священника — сьогодні, як і 2 роки тому, знову на Діалог.ТУТ.