Чому Путін досі обирає війну замість будь-яких «вигідних» угод і чому 2025-й рік став стратегічним провалом Кремля – пояснює Майкл Кофман Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі, в інтерв’ю для Foreign Affairs аналізує стан війни на порозі її п’ятого року: як змінилася динаміка бойових дій, чому західні розрахунки часто не збігаються з реальністю та які пастки приховують спроби адміністрації Трампа форсувати мирні переговори.⚪️Путін прагне війни, а не компромісу. Російський лідер не є раціональним у загальноприйнятому розумінні – він одержимий війною через питання власної спадщини та «пастку незворотних витрат». Кремль вірить, що зможе перетерпіти Захід, а зупинка війни зараз створить для російської економіки більше проблем, ніж її продовження⚪️2025-й рік – період нереалізованих амбіцій РФ. Попри значну перевагу в ресурсах та людях, Росія не змогла досягти жодного оперативного прориву. Зростання втрат почало зрівнюватися з темпами рекрутингу, що обмежує можливості окупантів розширювати фронт у майбутньому⚪️Системні прорахунки адміністрації Байдена. Зайві побоювання ескалації на початку вторгнення затримали передачу критичного озброєння на місяці. Крім того, Пентагон помилково оцінював час, необхідний українцям для освоєння техніки, а допомога надходила дозовано («краплями») і часто не встигала до початку ключових операцій⚪️Дипломатичний тиск Трампа та дефіцит важелів. Нова адміністрація США намагається нав’язати штучні дедлайни для припинення вогню, проте не має достатнього впливу ні на Київ, ні на Москву. Ситуація на фронті не є настільки критичною, щоб Україна погоджувалася на будь-які умови, а Росія все ще висуває вимоги, що значно перевищують її реальні військові здобутки⚪️Трансформація допомоги: Європа платить, США координують. Зараз європейські країни фінансують більшу частину підтримки, але США залишаються незамінними у наданні унікальних можливостей: розвідданих, ракет-перехоплювачів для ППО та високоточної зброї. Стратегія Трампа полягає в максимальному перекладанні тягаря безпеки на європейців, хоча вони технічно ще не готові до повної автономності⚪️Пастка «секвенування» у переговорах. Головна проблема не в територіях, а в послідовності кроків: хто і коли надає гарантії безпеки, коли припиняється вогонь і хто першим виконує зобов’язання. Поспішне підписання угоди без чітких механізмів реалізації лише дасть Росії паузу для підготовки до нового нападу, коли увага США буде відвернута🦷 Підписатись на канал