Без знищення КВІР операція Трампа провалиться? База в центральній Йорданії перетворилася на ключовий вузол планування потенційних американських ударів по Ірану. На нових супутникових знімках видно вже понад 60 штурмовиків, розміщених на авіабазі Муваффак Салті — це приблизно утричі більше, ніж зазвичай там перебуває. Водночас із неділі на базі приземлилися щонайменше 68 транспортних літаків, а частина винищувачів, імовірно, розміщена під укриттями. Крім того, військові розгорнули нові засоби протиповітряної оборони для захисту об’єкта від можливих іранських ракет.Межа між прагненням до нової ядерної угоди та курсом на зміну режиму досі залишається розмитою. Президент Трамп, зосередивши в регіоні значне авіаційне та морське угруповання, включно з двома авіаносцями та сотнями винищувачів, створив потенціал для тривалої повітряної кампанії, що може тривати тижнями. Масштаб військової присутності починає диктувати політичні рішення, роблячи варіант обмеженого удару або масштабної операції дедалі імовірнішим у разі провалу дипломатії.Незважаючи на публічну готовність обох сторін до переговорів, між ними залишається фундаментальна прірва в очікуваннях. Якщо Тегеран розглядає лише обмежені поступки та наполягає на відсутності військового розв’язання проблеми, то Білий дім висуває вимоги, що виходять далеко за межі ядерної програми, включаючи демонтаж ракетного потенціалу та припинення підтримки регіональних проксі-груп. Для іранського керівництва ці елементи є основою національної оборони, тому відсутність прогресу в діалозі може підштовхнути Трампа до використання військового важеля вже в найближчі тижні.Білий дім має на столі різні сценарії — від «обмежених точкових ударів» по ядерних об’єктах до масштабної кампанії з метою зміни режиму та ліквідації верховного лідера аятоли Алі Хаменеї та його сина Мохтаби.Перспектива зміни режиму за допомогою авіаударів, про яку часто згадують у Вашингтоні, наштовхується на реальність іранської внутрішньої структури та обмеженість задіяних засобів. Сценарій, що покладається на дистанційні удари з моря та повітря без залучення значних наземних сил, у Тегерані сприймають як терпиму загрозу. Тамтешнє керівництво, яке спирається на розгалужену мережу центрів сили та Корпус вартових ісламської революції, вважає, що зможе пережити бомбардування та зберегти владу, оскільки авіаційні атаки здатні завдати значної шкоди, але недостатні для повного демонтажу політичної системи, яка існує десятиліттями.За прикладом Венесуели, здається, для Трампа не є ключовою ціллю зміна режиму в Ірані та блискавичне повернення шахської монархії на чолі з Реза Пехлеві до Тегерана. Чинну адміністрацію цікавить прагматизм, якого можна було б досягти за допомогою ставки на більш договороздатні фрагментовані сили всередині іранської політики. Проте абсолютна більшість реформістів та прагматиків Ірану не має власних надійних інструментів для отримання контролю над владою в країні.Найпотужнішим центром впливу в Ірані залишається клерикальна верхівка на чолі з верховним лідером. Другою за силою структурою виступає КВІР. Первісно створений як особиста гвардія верховного лідера, сьогодні КВІР за бойовими можливостями зрівнявся з регулярною армією та дотримується жорсткої політичної лінії. На відміну від венесуельського сценарію, навіть у разі усунення клерикальної еліти режиму на чолі з Алі Хаменеї саме КВІР, найімовірніше, став би ключовим інститутом, здатним перебрати контроль над Іраном. І ці хлопці не виглядають готовими до компромісу зі США, а відповідно однією з умов успішності операції мав би бути розпуск корпусу вартових. З огляду на сьогодні — нелегке завдання.🦷 Підписатись на канал