Праймеріз почались у МюнхеніАмериканська делегація в Мюнхені, як ми вже й говорили, окрім усього іншого мала й цілком внутрішньополітичні цілі. Для деяких політиків з обох таборів це був крок на шляху до 2028 року.Зокрема, такою фігурою може бути Рубіо. Я дуже сумніваюсь не лише в тому, що в нього є шанс, а й у тому, що він ризикне ним скористатися. Але тим не менш, поки зовнішню політику визначають Кушнер і Віткофф, Рубіо лишається в ролі прес-секретаря, заступника і планувальника окремих операцій. Тож є час і на риторику.От риторично Рубіо спробував переконати людей за кордоном і в Америці, що якби раптом він став президентом, то з розумінням поставився б до важливості трансатлантичних стосунків і дипломатичних підходів. Проте головним завданням у Мюнхені (а потім у Братиславі й Будапешті) було просування трампівських тез, тож риторика мало кого вразила — попри аплодисменти від європейської аудиторії наприкінці промови. Планка очікувань від американців нині невисока…Від демократів було більше претендентів на топ-посаду у 2028-му: Ньюсом, АОС, Келлі, Вітмер. Найбільше уваги привернули Ньюсом і АОС.Про Гевіна ми вже говорили. І, як і багато що в його політичній кар’єрі, цей візит був досить зважений, добре артикульований і (хоч і відверто внутрішньополітичний) доволі успішний. Він продемонстрував свою готовність вчитися в питаннях зовнішньої політики, підтвердив готовність Каліфорнії до співпраці із зовнішнім світом (навіть зі Львівською областю щось підписали… оце вам справжній Western Alliance!), наголосив на альтернативі Трампу і загалом послав сигнал поміркованим виборцям, зокрема й республіканським, що він — доросла, зважена людина, на яку можна покладатися. Чи допоможе це йому? Це вже буде видно за рік-два, але свою роботу він зробив.Візит АОС став дещо сенсаційним. Усе-таки її профіль максимально внутрішній (з тих пір як Комінтерн не функціонує…). Вона спробувала показати себе на контрасті до виступу Рубіо, розширити антиолігархічний наратив на міжнародну аудиторію (що цілком могло б спрацювати), показати ще альтернативнішу альтернативу… але відверто облажалась на базових питаннях геополітики.Кліп з її, м’яко кажучи, непереконливою відповіддю на питання, чи мають США дати військову відповідь на потенційну спробу Китаю захопити Тайвань, тепер навряд чи колись зникне з ефіру Fox News і завжди привертатиме увагу політичних опонентів на всіх рівнях.І це проблема для лівого флангу в Америці. Якщо вже АОС і її соратники мають президентські амбіції, то зовнішньополітичних питань уникнути не вийде. І, окрім спроби звисока подивитися на проблему олігархату і класової нерівності в контексті міжнародної політики, треба мати відповіді на прості й ключові питання. І проблема в тому, що відповіді на ці питання, ймовірно, будуть значно ближчими до відповідей Трампа, ніж самі ліві хотіли б у цьому зізнатися собі і, тим більше, виборцям.