First DaysЗміна адміністрації у Вашингтоні ознаменувала фундаментальний зсув у зовнішньополітичних пріоритетах США, де ідеологія «першочерговості Америки» витісняє традиційний ліберальний інтернаціоналізм, фактично формалізуючи багатолітні перекачування США до екзистенційного ворога на захід від Каліфорнії. Нове керівництво Пентагону, хоча спочатку і не мало чітко сформованої позиції щодо конфлікту, швидко потрапило під вплив радників, які вбачають у підтримці України відволікання ресурсів від більш пріоритетного Тихоокеанського регіону. Для прихильників цієї стратегічної реальності, таких як Елбрідж Колбі, фінансова допомога Києву виглядає як стратегічне марнотратство, яке доцільніше було б спрямувати на стримування Китаю. Такий підхід свідчить про нову систему координат, де геополітичні зобов’язання США переглядаються крізь призму обмеженості наявних ресурсів та боєздатності власних збройних сил.Нова стратегія щодо завершення війни базується на принципах трансакційної дипломатії та використання допомоги як інструменту тиску. Замість безстрокової підтримки, команда Трампа пропонує концепцію «мирного плану», де продовження постачання озброєнь стає умовною винагородою за згоду Києва на переговори з Москвою. Ця логіка, запозичена з ділової практики, розглядає важелі впливу як ключовий актив: з одного боку, Україну стимулюють до поступок загрозою припинення допомоги, з іншого — на Росію намагаються тиснути через економічні санкції, контроль над енергетичними доходами та залучення європейських активів для відбудови. Такий підхід ігнорує довгострокові інституційні союзи на користь короткострокових та довгострокових інтересів.Процес ухвалення рішень у новій адміністрації демонструє відхід від традиційної бюрократичної ієрархії на користь персоналізованого управління та неформальних каналів впливу, часто протирічащих один одному. Ситуація навколо раптового призупинення військових постачань (PDA) виявила глибокий розрив між політичним керівництвом Пентагону та кадровим військовим командуванням. Коли міністр оборони фактично отримав карт-бланш на дії без консультацій з президентом, це призвело до хаосу в логістичних ланцюгах, який вдалося врегулювати лише завдяки втручанню медійних фігур та прямим дзвінкам іноземних радників* Така «ручна» модель управління, де особисті симпатії президента до лідерів інших держав або поради телеведучих важать більше за звіти розвідки чи військове планування, створює атмосферу непередбачуваності для союзників.Для європейських партнерів та українського керівництва перші кроки нової адміністрації стали передвісником системної нестабільності. Скасування одинадцяти авіарейсів із допомогою з бази у Вісбадені лише через усне розпорядження продемонструвало, наскільки вразливою є архітектура безпеки, вибудована попередніми роками. Навіть якщо пауза в постачаннях тривала лише кілька днів, вона посіяла сумніви щодо надійності американських гарантій та спроможності Пентагону виконувати обіцяні плани. Ця ситуація нагадує спробу перебудувати літак безпосередньо під час польоту: нова команда намагається змінити курс, ігноруючи встановлені прилади та орієнтуючись лише на власну інтуїцію. Коли інституційні запобіжники слабшають, а зовнішня політика перетворюється на серію імпульсивних жестів, навіть найпотужніша держава світу ризикує втратити контроль над траєкторією глобальних подій.*тодішня пані посол проявила себе супер пасивно в моменті, коли від неї вимагались дії та штурм Пентагону в пошуках відповідей. А інформацію українська сторона уривчасто отримувала від європейських та американських військових задіяних в логістиці. 🦷 Підписатись на канал