Світ за правилами Трампа: Китай наближається, Європа падає, Україна чекаєТезово зібрав для вас думки пана Клімкіна з підсумкового випуску «Клімкін пояснює» 2025-го року. Дональд Трамп завершує цей рік у статусі безальтернативного архітектора глобального політичного ландшафту, керуючись не стільки традиційною дипломатією, скільки власним его та прагненням зламати існуючі світові структури. Його підхід, який Клімкін називає «трампістською щирістю», виявився у радикальних кроках: від запровадження хаотичних, з погляду економічних моделей, тарифів до жорсткої боротьби з наркотрафіком та закриттям кордонів. У цій системі координат зовнішня політика США стала інструментом реалізації особистої місії президента — стати найвизначнішим лідером у американській історії, що намагається одноосібно керувати світовими процесами.На думку пана Павла, під час глобальної турбулентності єдиною силою, здатною вести гру на рівних із Вашингтоном, залишається Пекін. Китай вдало конвертує свою технологічну перевагу в геополітичний вплив, контролюючи ринок рідкоземельних металів і домінуючі у сферах ШІ та робототехніки. У трикутнику США–Китай–Росія китайське керівництво прагне не стільки перемоги чи поразки Кремля, скільки максимальної прив'язки Москви до своїх інтересів. І поки Пекін вибудовує стратегічну рівновагу зі Сполученими Штатами, інші гравці, зокрема в Європі, опиняються на периферії технологічного та політичного прогресу.Європа за підсумками року опинилася у стані глибокої екзистенційної кризи, ставши головним аутсайдером у новій системі міжнародних відносин. Серія шокових подій — від критичних виступів американського віцепрезидента до оприлюднення нової Стратегії нацбезпеки США, де для європейських партнерів не знайшлося жодного позитивного слова — зафіксувала стратегічну слабкість цілого континенту. Сьогоднішня американська адміністрація та Кремль демонструють спільний інтерес у політичному «перезавантаженні» Європи та її зсуві вправо, що ставить під загрозу стабільність усього континенту. А у відповідь на це, країни ЄС навіть не змогли прийняти рішення щодо передачі заморожених російських активів на потреби України.Тимчасом Кремль, трансформувавшись у персоналізовану цифрову диктатуру, зробив війну та міфологію основою свого виживання. Для Путіна територіальні здобутки є лише інструментом для досягнення головної мети — відновлення повного контролю над Україною та переформатування європейської системи безпеки. Кремль усвідомлює, що без нейтралізації європейського спротиву його стратегічний план неможливий, тому продовжує системно тиснути на слабкі місця європейської солідарності, користуючись нездатністю ЄС ухвалити єдине рішення щодо власної оборонної моделі.Попри публічну риторику, відносини між Вашингтоном і Москвою переходять у стадію формалізованого прагматизму через створення робочих груп із питань безпеки та економіки. Сполучені Штати розглядають українське питання не як ізольований конфлікт, а як один із елементів ширшої угоди, що включає стратегічні озброєння та нормалізацію бізнес-зв’язків із Росією. У цих непублічних переговорах обговорюються фундаментальні параметри майбутнього устрою: від конфігурації НАТО до того, чи буде Україна частиною європейської системи безпеки, чи залишиться лише буферною зоною.Тактика Трампа як бізнес-переговірника полягає у використанні фактору часу проти всіх сторін конфлікту одночасно. Він свідомо уникає швидких рішень, вважаючи, що тривалий тиск дозволить йому досягти масштабнішої мети — нормалізації відносин із Путіним на власних умовах без іміджевих втрат для США. Україна в цій грі має обмежений простір для маневру, але і його достатньо, щоб працювати на хороший результат.Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові. І, звісно, йдіть дивіться повний випуск «Клімкін пояснює»: https://www.youtube.com/watch?v=NfQRRv501LY