17 з 27 країн ЄС витратили на закупівлю російських енергоносіїв більше, ніж надали Україні у вигляді військової та фінансової допомогиПопри жорстку санкційну риторику та гучні заяви про «енергетичну незалежність», Європа все ще суттєво фінансує російську воєнну машину. За останній рік країни ЄС заплатили понад 16 мільярдів фунтів за російські енергоносії, фактично щомісяця вносячи близько мільярда у бюджет Кремля. Про цей парадокс добре повідомили Дональда Трампа, який не задоволений тим, що держави фінансують війну проти самих себе. 😳Його увага до цього питання пильна, через що він навіть увірвався* у телефонну розмову міністра фінансів США Бессента, прем’єр-міністра України Свириденко, та їх колег на якій обговорювали закупівлю Європою російської нафти. 🥀Також не менш важливо, що ще на початку року європейські представники, зокрема тут в Києві, відвертались від ідеї заборони імпорту російського СПГ, тепер, через тиск за океану, Єврокомісія готує цю заборону в новому санкційному пакеті, де ключовим елементом стане саме імпорт російського СПГ.Це важливо, бо хоча обсяги імпорту знизилися на 90% від рівня початку 2022 року, енергетичні потоки досі залишаються однією з головних вразливостей європейської політики щодо Росії.Ключову роль у цій схемі відіграють винятки та нерівномірність зобов’язань усередині ЄС. Так, Угорщина та Словаччина й досі отримують нафту по трубопроводу «Дружба», аргументуючи це технічною неможливістю переключитися на хорватський маршрут. Але за цим стоїть і проста економіка: у 2024 році російська нафта була приблизно на 20% дешевшою. У підсумку, навіть після ембарго, окремі держави зберігають значну залежність від Москви, фактично блокуючи колективну енергетичну стратегію ЄС.😐Ще більший парадокс демонструє ситуація з газом. Попри очікування, серед найбільших імпортерів російського газу минулого року опинилися не лише Словаччина чи Угорщина, а й такі країни, як Іспанія, Бельгія та Франція. Остання виправдовує себе довгостроковими контрактами, які важко розірвати без загальноєвропейського рішення. Проте результат очевидний: 17 з 27 країн ЄС витратили на закупівлю російських енергоносіїв більше, ніж надали Україні у вигляді військової та фінансової допомоги.Європейські уряди запевняють, що до кінця 2027 року газові поставки з Росії будуть повністю припинені. Але ця відкладена стратегія не враховує того, що Росія за цей час уже налагодила альтернативні ринки збуту. Туреччина, формально союзник НАТО, закупила палива на 96 мільярдів фунтів лише з весни 2022 року, а Китай та Індія різко наростили імпорт нафти й газу. У результаті, навіть отримуючи нижчу ціну, Кремль зберіг загальні обсяги експорту майже на довоєнному рівні.Не менш проблемною є ситуація з так званим «вторинним імпортом». Велика Британія, одна з перших країн, що оголосила про повну відмову від російських енергоносіїв, згодом опинилася серед покупців продуктів нафтопереробки з Індії та Туреччини, виготовлених з російської нафти. Такий обхідний канал коштував Лондону близько 510 мільйонів фунтів, а реальні масштаби ще більші, адже значна частина торгівлі йде через глобальні перевалки.Окремою темою є роль британських судноплавних та страхових компаній, які фактично стали головним інструментом для транспортування російського скрапленого газу. З початку вторгнення 76% цього експорту перевозилися на судах під британським контролем або з британським страхуванням. Це показує, що глобальні ланцюжки постачання виявилися набагато стійкішими за політичні заяви, а реальна «залізна завіса» між Заходом і Росією так і не виникла. Для Кремля це означає стабільний дохід, а для Заходу — серйозну прогалину у власній стратегії тиску на Москву.*подейкують, що з криками.Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові.