У Трампа небагато варіантів, але чим довше він затягує з провальним сценарієм, тим менш імовірним стає іншийЗ початку своєї каденції Трамп обрав політичний сценарій щодо України, який затягує війну та шкодить реальній можливості досягти миру в майбутньому. Впродовж місяців адміністрація Трампа не ухвалила жодного дієвого рішення для посилення української здатності захищатися. Також не було прийнято жодного суттєвого та прямого рішення щодо впровадження потужних санкцій проти Росії, які могли б завдати серйозної шкоди її економіці.Основна причина відсутності таких рішень — спроба знайти «пряники» для Росії, щоб посадити її за стіл переговорів і досягти мінімальної цілі Трампа — встановлення режиму припинення вогню.Одним із таких «пряників» був і тиск на Україну, який багато хто в адміністрації Трампа вважав шляхом до миру й демонстрацією Кремлю «доброї волі» Америки, яка, мовляв, готова прибрати всі можливі «перешкоди» зі свого боку.Представники адміністрації не приховували можливих бонусів для російського лідера. Без жодних поступок із боку Росії було заявлено, що Україна не приєднається до НАТО. Білий дім також пропонував економічну співпрацю, бізнес-проєкти, інвестиції та інші форми прямої вигоди — все задля укладення домовленості щодо припинення війни.Але цього Путіну виявилося замало. Щедрість самопроголошених американських миротворців не справила на нього враження. Тепер навіть загроза нових санкцій не стримує його від подальшої агресії проти України. Обіцянка скасувати вже чинні санкції також не викликає ентузіазму в російського керівництва.Причина цієї неприхильності проста: Трамп обрав хибний підхід, який лише ускладнив шлях до миру.Безпідставні й блискучі пропозиції Росії переконали Кремль, що США перебувають у розпачі та не знають, як позбутися цієї «Байденівської війни». У результаті адміністрація Трампа всі ці місяці принижено благає російського лідера змилуватися й зупинити війну.Також Трамп, дурманений маривом «зворотнього Кіссінджера», благає Путіна відмовитись від стратегічного партнерства з Китаєм. Іран не став виключенням, тут Трамп також відчайдушно благає російського лідера сприяти укладанню ядерної угоди, згідно з якою США хочуть суттєво обмежити спроможність Ірану збагачувати уран. Просто якісь незнані межі інфантилізму. З такою «стратегією благань» Путіна охоплює геополітична лудоманія: продовження війни проти України та зближення з Китаєм приносять йому більше вигод за дуже низьку ціну.Тим часом для США ціна лише зростає. Америка втрачає довіру в межах власних безпекових альянсів, руйнує перспективи продуктивних торговельних переговорів з Європою, яка почувається зрадженою вашингтонські хитання щодо України та НАТО.Рішенням цих проблем було б накладення більших витрат на Москву: запровадження санкцій, законопроєкт яких літає коридорами Конгресу, а також підсилення військових спроможностей України, дискусії навколо якого точно точяться в натівських кабінетах.Лише масштабна кампанія зі зниження глобального впливу Росії може змусити Путіна піти на угоду — хоча й вона не буде ідеальною, бо її розгортають занадто пізно. Можливо, Москва погодиться на тимчасове припинення вогню в Україні, але точно не відмовиться від партнерства з Китаєм — для обох країн США залишаються екзистенційним ворогом, незалежно від поблажливого тону нинішньої адміністрації.Трампу слід нарешті визначитися, що для нього важливіше — ілюзія угоди з Путіним чи реальне завершення війни. Поки він цього не зробить, залишатиметься в підвішеному й водночас скрутному становищі на всіх фронтах.