Трамп тиняється, позориться і не хоче нічого робитиСамонав’язування 47-м президентом США парадигми «байденівської війни» стає дедалі трагічнішим. Звісно, ніхто не знімає відповідальності з попередньої адміністрації за недостатню реакцію на повномасштабне вторгнення, а також за доведення ситуації до стратегічного тупика. Проте Байден не забрав «свою війну» із собою на пенсію — з моменту інавгурації Трампа це його війна також.Йде четвертий місяць президентства Трампа — це доволі багато як за внутрішньополітичними, так і за зовнішньополітичними показниками. За такий час дехто вже встигав померти. А тут, впродовж цих місяців, фактично єдине, чим може похвалитися 47-й президент США в українському напрямку — це мінеральна угода, яка з добровільної ініціативи перетворилася на чітку вимогу з-за океану.Ситуація з Іраном, згадана в останньому резонансному пості Трампа, так само демонструє його непідготовленість до вирішення геополітичних проблем. Попри гучний піар щодо «заготовок» та «конкретних планів» з перебудови США і зовнішньої політики, адміністрація Трампа, зіткнувшись із реальними викликами, зосереджується не на їхньому вирішенні, а на підтриманні ілюзії, що все під контролем.Впродовж цих місяців російський лідер Путін чудово грає у трампівську гру, знаходячи часткову підтримку у Вашингтоні. Фактично, лише Трамп не усвідомлює, що це — відкрите знущання. Адекватні крила його оточення та європейські лідери, схоже, не здатні змінити уявлення Трампа про світ, у якому, якщо поважно ставитися до Путіна та називати стосунки «дуже, дуже добрими», а президента Зеленського вважати «поганим хлопцем»*, то війна має завершитися сама собою.При цьому йти на рішучі кроки — наприклад, запроваджувати санкції проти Росії, які, слід розуміти, не дадуть миттєвого ефекту, і лише з часом її ослаблять — Трамп не хоче. Йому більше подобається грати у «дуже, дуже добрі стосунки» та проводити «хороші розмови». А відчутна підтримка санкційного проєкту з боку сенаторів і представників Палати представників цьому заважає. Навіть спікер Палати готовий підтримати посилення санкцій, що можна вважати відчутним проривом. Шанси на зміну цієї парадигми залишаються, проте чотири аморфні місяці відтерміновують російські проблеми та дають Москві час на підготовку до «руйнівних санкцій» від Грема та компанії. До того ж сигнали з Пентагону — відсутність міністра на засіданні у Рамштайні та перекидання підривників для ракет на Близький Схід замість України — серйозно стримують позитивні очікування. *Я би нагадав, що цей «поганий хлопець» фактично врятував Трампа від імпічменту у 2019-му році.