Щодо перемовин хочеться закріпити трохи стриманого оптимізму. Очевидно, в світі, де життєвий цикл новин вар’юється від кількох хвилин до години, ми хочемо всього тут і зараз. Але так не працює, тим паче в міжнародних відносинах і тим паче, коли мова йде про мирний процес. Склад російської делегації мало кому подобається, і він не внушає серйозних намірів, проте Росія наполягає, що це «відновлення стамбульського процесу» і Україна надіслала свою делегацію, рівня який рахує правильним. Це перша публічна україно-російська зустріч, свого роду початок перемовин, і зосередимось на позитивних сигналах, якими вона супроводжувалась.Обмін полоненими 1000 на 1000 – це суттєве досягнення, і враховуючи, що списки почали готувати вже після перемовин, це досягнення відбулось саме завдяки цій зустрічі. Важливий фактор, навіть якщо процес зупиниться, це вже вартувало цього. Другий важливий момент стосується адміністрації Трампа. Ми побачили публічне формування проукраїнської вісі в оточенні 47-го президента. Українські представники зустрілися з Державним секретарем США Марко Рубіо, спецпредставником Кітом Келлогом та сенатором Ліндсі Гремом. Цю вісь цілком можна назвати проукраїнською, і її підсилення залишається нашим інтересом. На жаль, прямого тиску на Росію впродовж найближчого часу не варто чекати. Моє негативне бачення полягає в тому, що США тримають санкції не як частину тиску цього раунду перемовин, а як фактор, який вони застосують, якщо Росія остаточно зірве перемовини. Щось типу наказання. Скоріш за все, в адміністрації Трампа вірять, що запровадження санкцій в цьому рауді відпугне Росію та покладе край мирному процесу на найближчі місяці. Наша проблема в тому, що Росія навмисно затягує процеси, а в США не вбачють в цьому злого наміру. Але вони хочуть тримати Путіна, який не хоче миру, в цьому процесі. За цим треба буде спостерігати. Не мало важливим фактором є і те, що Росія і Україна погодились надати один одному вимоги щодо запровадження сталого припинення вогню в бумажному вигляді. Тобто задокументовані погляди на цей процес. Україна передасть свої побажання, а від Росії отримаємо її, та зможемо комунікувати зі штатами, чи не забагато росіяни вимагають. Важливим є і те, що запропонована президентом Зеленським особиста зустріч з Путіним є цілком можливою в рамках продовження мирного процесу. Наступний раунд перемовин скоріш за все відбудеться вже після обміну полоненими та формалізації вимог сторін. І якщо все піде за планом від нього можна очікувати формування робочих груп щодо припинення вогню та його моніторингу. Також цікаво, як на процес повпливає розмова президента Трампа із Путіним, потім із президентом Зеленським, а потім ще з лідерами деяких країн НАТО (напевно мова про “коаліцію Макрона”). Процеси відбуваються складні, і важливим фактором є те, що вони взагалі відбуваються. Хочеться більшого, але шлях до миру важкий.