іноді життя кидає кудись і трошки міняється ритм. нє, я не про аритмію, котру кстаті, майже подолано завдяки топ лікарям і лікарні ім. Стражеско, а про плин армійського життя.зараз я в одному НЦ здобуваю фах по одному ВОС. хотілося б сказати що цей НЦ місце сили, але є але.на величезній території є і бзвпшнікі (майже всі 35+, де ці всі молоді мільйонери?) і вони прям без декадантських настроїв, ну як поруч проходжу так не віє від них зрадою, і фахові курсанти, і сержанти і хз хто ще. в столовій огромна черга з усіх і тут представлена уся військова мода і видно хто був на БРках і трошки прикупив собі шмот, а хтось тягає виданий давно мм14 з латками на сраці і постигає дзен.за останній тиждень дві сильні ДТП поруч і одна з вини бухого сонечка. на щастя всі живі, а в когось буде збір на авто для виконання алко бойових завдань.зради мало але є затяги і довбоєбізм, ну це ж кадрова олдова частина, куди ж без цього.зради мало, але один інструктор одночасно говорить що треба вбивати, і сам вбивав, але потім починається " це все через какая разніца" і "я хочу з'їбатись з України і за кордоном говорити що я з Польщі ".така от біполярочка.висновків нема, зради нема, продовжую опановувати новий ВОС.