взагалі, коли ти письменник речі здаються ірреальними чисто по суті того, що навіть мовчання сприймається як репліка, а випадковий дружній жест кинутий від незнайомця до незнайомця — як гачок для нової сюжетної лінії. побут — фон, який ти мимоволі хочеш перетворити на літературний прийом, навіть якщо просто ріжеш цибулю та плачеш — чи то від неї, чи від екзистенції. взагалі, такий екзистенціалізм і кризи, з ним пов'язані, часто накривають: то білий надто білий, то стіл красиво столиться, що б це не значило. ти, коли письменник, вже сам не впевнений: то стіл, чи втілення твого внутрішнього деспотизму, бо кожна людина, чий погляд ти піймав, мимоволі стає новою ідеєю для інтертекстуальної гри сенсів. якщо до цього моменту вас не потягнуло блювати від кількості букв — вітаємо, ви наш пацієнт🎀🕷️ план лікування:🌟 зайти на цей каналнатиснути на кнопку «приєднатися»🌟 стати нашим любим читачем **побічні ефекти: екзистенційна криза, емоційна нестабільність, тактильний голод, зафіксовано поодинокі випадки натхнення на власне мистецтво. ʼʼнаш канал вам нічого не обіцяє, але ви все одно щось тут знайдете: гарний текст, цікаві думки, або себе в комусь із персонажів. 🐈🌿 @grjlkk 🕷️