В чому виклик (один з) цього етапу перемовин? Цього тижня я спілкувалась з політиком, скажімо так,наближеним до переговорного процесу (приховую джерела як можу!). За його словами, раніше нашу переговорну команду постійно контролював Єрмак: нагляд, постійні дзвінки, переговорній команді нашій, і не нашій. Тепер весь процес постійно контролює особисто президент. Він, за словами мого співрозмовника, визначає, хто і куди поїде, у якому складі буде представлена команда. Так, формально головою переговорної групи призначений Умєров, так, є три команди, але президент фактично очолив цей процес, він же особисто приймає участь у зустрічах з Віткоффом та Кушнєром, веде тривалі перемовини, узгоджує документи. Так, ми отримували сигнали від американської сторони, наскільки я знаю, мати візаві для Кушнєра, але мова не йшла про президента безпосередньо. В чому ж ризик?Коли президент замикає процес на собі. Голову делегації, членів делегації, можна замінити, в разі, якщо процес піде не туди, скинувши відповідальність на них (а ми ж маємо усвідомлювати, що ми далекі від фіналу), а от себе президент не замінить. Завжди має бути цей варіант Б. Плюс, ми не маємо відмовлятись, вірніше, підтримувати всі наявні і майбутні паралельні контакти, як то виходу на Кушнєра (Віткофф досі важливий, але вже не так), так і інших осіб в оточенні Трампа, навіть тих, хто зараз не є активним учасником перемовин (мова не про Венса, Рубіо чи навіть Дріскола), є і інші. Бо цей трек може в якийсь момент перейти в інший, або взагалі зірватись, така вірогідність теж існує, і тоді треба з рукава діставати новий козир - нових людей або нові варіанти розвитку чи пожвавлення ситуації. З урахуванням того, звісно, що Кушнєр з процесу вже не піде. Президент, згідно рейтингу Politico, звісно, джокер. Але цією картою (яка б’є всі інші, як ми знаємо) класно грати вже в кінці процесу. Електоральні наслідки, безпекові та політичні - це теж ризики, але вони вже персональні для кожного.