#ФРОНТМЕНИ | Ернст Юнґер на літніх канікулах нудьгує біля озера Штайнгудер у батькі...

Ернст Юнґер на літніх канікулах нудьгує біля озера Штайнгудер у батьківській віллі на Брунненштрасе, у Ребурзі. Над головою шумить листя старих дубів, а погляд сягає далеко до горизонту. Та в цьому домі з башточками й еркерами Юнґер почувається в’язнем. Увесь будинок обшитий темним деревом, вітражі майже не пропускають світла. Дверні рами оздоблені розкішним різьбленням. У мисливській залі завжди темно, через вікна не пробивається світло: на склі — олень із широко відкритою пащею й лисиця, що причаїлася. Тут батько сидить із друзями, курить товсті сигари й думає, що відгородився від світу. Ернсту Юнґеру здається, що йому не вистачає повітря. Він лежить у ліжку нагорі, під самим дахом і знову читає історії про африканські експедиції. Іде дощ. Та тільки виясняється, за лічені хвилини повітря знову починає дихати літньою спекою. Юнґер відчиняє вікно. Батьки — на прогулянці. У саду з величезного цупкого листя рододендронів на землю скочуються важкі краплі води. Він чує: крап, крап, крап — єдині звуки цього серпневого полудня. Вісімнадцятирічний Ернст спускається широкими темно-брунатними сходами в гардероб. У його глибині знаходить товсте зимове пальто, підшите м’яким хутром, дістає з полиці хутряну шапку й вислизає з будинку. Надворі спекотно, 31 градус. Хлопець прямує вузькою стежкою між рододендронами до теплиці. Тут батько вирощує овочі та тропічні рослини. Юнґер відчиняє двері у приміщення з огірками, його накриває хвиля затхлого, задушливого, жаркого повітря. Швидко зачинивши двері, він нацуплює шапку й пальто та вмощується на ослінчик біля горщиків із квітами. Пагони огірків намагаються вхопитися зеленими язичками за повітря. Вже чотирнадцята година. Якщо вірити термометру, то в теплиці 42 градуси. Юнґер усміхається. Навіть в Африці, припускає він, не набагато спекотніше. — Флоріан Іллєс 1913. Літо століття.