#ФРОНТМЕНИ | Сьогодні мені 23. Бог вирішив акселерувати моє дорослішання, в 19 рокі...

Сьогодні мені 23. Бог вирішив акселерувати моє дорослішання, в 19 років ввівши в найбільш масштабну подію для Європи цього століття, "змусивши" якомога швидше розкрити в собі лідерство та відповідальність за інших людей.Я був добровольцем-мінометником, морпіхом-пілотом, командиром екіпажу БпЛА, нині я офіцер 1 Окремого Центру БпС (трансформований 14 полк). Цей шлях дозволив мені прожити багато життів та досвідів, побачити цю війну у такому спектрі кольорових гамм, що я з гордістю називаю її найкращим з можливих університетів. Ми знищували системи за десятки мільйонів доларів, розбивали ворожі позиції, обривали та рятували життя, вбивали ворога з повагою, огидою, рятувалися від його снарядів, дронів та мін, писали протоколи та SOP, які формуватимуть контур того, як буде рухатися ця війна. Це були найкращі дні. Я заснував Метаромантику, яка стане тим самим, про що ви будете говорити, коли матимете на увазі "культуру повномасштабної війни". Це одне з найважливіших надбань мого життя, і ми виконаємо всі задачі, які перед собою поставили. Якщо не ми, то це не зробить ніхто. Особливістю культурного коду, в якому я зростав, є мислення символами, які фіксуються у пам'яті, неначе чорнила на білому папері. Я щасливий, що за вік, за який мої однолітки тільки закінчують університет, я бачив наступи і відступи, звільнені села і невинних, залитих сльозами щастя дітей, які зустрічають нас, як визволителів проти чорного, абсолютного зла. Я щасливий, що ідея про метаромантику, яка народилася в моїй голові холодними зимовими ночами в Миколаєві, тепер стає офіційною, і найголовніше — її несуть на своїх плечах найкращі люди, яких я бачив. Користуючись нагодою, хочу поклонитися перед ними і подякувати за те, що ми проходимо цей шлях разом. Я щасливий, що в моменти найбільшої кризи і морального занепаду на війні, люди, які поруч, говорять "ми ввіряємо тобі наш шлях, підемо за тобою туди, куди скажеш". Це виправдовує усе, що було і буде зроблено. Я люблю вас всіх. Окремо хочу подякувати батькам і всім близьким людям, які зробили моє життя таким, яким воно є, — подібним на художній роман. Це тільки початок. Наша книга поки ще має лише пролог.Наші думки, реалізовані у прозі, поезії та кіно ще перевернуть відомі обумовленості цього світу.Наші тяжкі берці і нахабні дрони ще увійдуть у місця, досі нечувані. І відчують тепло південних пісків.Дякую тобі, Боже, що я живу це життя саме так. Із тисячі інших я би вибрав саме це.