#ФРОНТМЕНИ | Тенета війни – Павло ДеревʼянкоПамʼятаю, дочитуючи першу, я захоплено ...

Тенета війни – Павло ДеревʼянкоПамʼятаю, дочитуючи першу, я захоплено вижчала про те, як там різко змінилась тональність від світло-юнацької до мрачнякової. "Ти далі, далі читай!" – казали подружки. Ну я і читала. А потім ревіла. Думаю, десь такого ефекту пан Деревʼянко і очікував. Ні про що не шкодую #топ_місяця #топ_взагаліВидавництво Старого ЛеваЗ попередньої частини пройшло сім років, і знайомі нам юнаки перетворились на тертими війнами молодих чоловіків: один переживає щось, схоже на ПТСР (прямо його не називали, тож лишу елемент "ну наче воно"), один вліз в корупційні схеми, один бореться зі своїми внутрішніми демонами (буквально), ну а четвертий не може обрати між улюбленими жінками. І, як і вони – Сірий Орден теж наче переключився на поточні справи, і, здається, зовсім не бачить загрози, що наближається з усіх боків.Першу книгу я маркувала для себе як довершеність, яку важко перебити. Що ж, сама не вірю, що це пишу, але друга книга ще краща – зліша, відвертіша, сіріша (в питаннях моралі, звичайно). Одразу означу мінуси, щоб більше до них не вертатись – розрив між подіями першої і другої був надто сильним, і зміни в героях сталися надто різко. З одного боку це круто – нас позбавили води. З іншого боку – в якості води у нас війна, смерті, зради і весілля. Так, герої періодично повертаються в спогадах до тих подій – але на початку книги я булв буквально як О_о.Та це і все, бо в іншому – вона просто прекрасна. Майже не провисає, читається легко, звʼязок з героями будується швидко (вони ж тут, фактично, вже нові люди, і їх нових я теж швидко почала любити). Третю брати страшно, але я візьму (позичила в прекрасної людини старе видання, але третій том від ВСЛ теж братиму – надто воно вже прекрасне). Все ще вважаю серію тупо найкращим в Україні в своєму жанрі, і всім, взагалі всім рекомендую від щирого серця.