#ФРОНТМЕНИ | ️🔥🗝РАНО ЧИ ПІЗНО, А ВСІ БУДЕМО У СТРИЮ!Творчість Генріха Бьолля славит...

♟️🔥🗝РАНО ЧИ ПІЗНО, А ВСІ БУДЕМО У СТРИЮ!Творчість Генріха Бьолля славиться зневагою до війни. Його герої є звичайними громадянами, які хочуть вижити. Бьолль майстерно описує людські трагедії на фоні кривавого плину війни.Повість «Потяг прийшов вчасно» розповідає історію молодого бійця Вермахту – Андреаса, який сідає у потяг, що вирушає на Східний фронт. В його голові закрадається думка, що він скоро помре. І чомусь саме між Львовом та Коломиєю. Направду, це і є центральною ідеєю твору. Усі роздуми Андреаса пов’язані саме зі словом «скоро» - скоро загине. Він поволі згадує своє життя. Шкодує скільки всього ще не встиг зробити за життя. У вагоні знайомиться з такими ж фронтовиками, з якими розважається. Особливо у Львові. Розвіялись тамтешнім рестораціям. Навідались і в бордель.Андреас цілу ніч виливав душу дівчині. А вона йому у відповідь. Там він вирішив, що смерть його настигне саме у Стрию. Дорога до Стрию в Андреаса асоціювалась зі смертю.Направду, твір цікавий, глибокий. Бьолль вміло розкриває турботи та переживання Андреаса з усіх боків. Як і складну долю його випадкових подорожніх. Дану повість варто прочитати, щоб побачити зовсім інший бік війни. Без романтизації та глорифікації. А з того іншого боку лише кров, бруд і смерть. Про самі бої там, практично, ні слова. Це ми пізнаємо через роздуми, внутрішню тривогу Андреаса.Правда, у самій повісті мені дечого бракувало.Мені бракувало покути Андреаса. Всю дорогу він шкодуватиме себе та власну долю. Проклинатиме на свій манір безглуздість війни. Проте не обмовиться хто, власне, почав війну. У свідомості Андреаса війна логічно звідкись винирнула і з цим годі було щось вдіяти. Немов, німецький народ є не учасником, а лише безмовним, безправним споглядачем війни.Можливо Андреас не знав про злочини німців, скоєні на Східному фронті? Можливо. А втім, він повсякчас дорогою молився за євреїв. За галицьких євреїв і окремо за євреїв Львова, Коломиї, Чернівців, а згодом і Стрия. Значить Андреас мав щось таки знати. Тому й про інші злочини мав щось, принаймні, чути. Проте Андреас волів шкодувати себе, власну долю, а не шукати винуватих, хоча б у самому собі.Ось ця безвільність Андреаса дуже контрастувала із ідеєю повісті. Напевне, щодо цього у Бьолля був якийсь задум чи пояснення, проте я, на жаль, не осягнув цього.Генріха Бьолля українською перекладено мало.Принаймні, я бачив не багато і «Потяг прийшов вчасно» серед них не було. Проте у наш час творчість Генріха Бьолля знову стає актуальною. Зараз ми мали б значно краще розуміти його, аніж раніше. Тепер війна, як і все жахіття пов’язане з нею, не є для нас чимось книжним. На жаль, війна стала таким небажаним пейзажом одразу за нашим вікном. Тепер біль Генріха Бьолля і наш біль. Для когось частково, для когось повністю.#на_марші #Олександр_Акуленко#zaliznyitato