​​Чому нам варто продовжувати жити і діяти, коли ми втрачаємо старі сенси?11 років тому наше життя змінила Революція Гідності, 3 роки тому – велике вторгнення росії. Переживаючи болісні втрати, люди починають сумніватися у тому, ким вони є, і чи є сенс боротись – за свій народ, території, історичний спадок.Учений Анрі Таджфель, єврей за національністю, вижив у таборах для військовополонених у Другу світову війну. Згодом став цікавитись, як людина ідентифікує себе – окремо і всередині груп. Так виникла теорія соціальної ідентичності. Вона припускає: групи пропонують нам як ідентичність (кажуть нам, хто ми є), так і самооцінку (змушують нас відчувати себе добре).Люди засвоюють цінності і уявлення своєї групи. Перебуваючи в одному культурному просторі, опановують спільну символічну мову. Культура не є доданою вартістю цивілізованого світу, вона – єдино можливий спосіб існування людини. Це стає зрозумілим особливо гостро в часи війни. Війни ведуться в усіх просторах, зокрема – у смисловому, віртуальному і культурному. Смислова війна переосмислює факти, перемагає спершу розум, змушує людей займатись самоцензурою. Хто переконливіше інтерпретує події – тому повірить весь світ і той виграє цю війну. Ми потребуємо плекати свою ідентичність, аби вміти цьому протистояти. А ще – аби у найтемніші часи мати втіху: ми тут, зі своїми, тими, хто розуміє нас мовою зрозумілих нам символів.*Текст створено за матеріалами лекції «Чому важливо говорити про ідентичність в умовах війни? Культурна ідентичність» докторки філософських наук, голови Українського культурного фонду Наталії Кривди для Культурного Проекту у рамках ініціативи «У пошуках ідентичності».Зображення: картина “Без назви” Катерини Лисовенко (2023) з серії 6, нажаль, буденних, недоречно красивих сюжетів#культурнийпроект #щодивитись #революціягідності #відкриталекція #упошукахідентичності