Любов це щось величніше, ніж проста доброзичливість: навіть любов між чоловіком і жінкою це, як у Данте, «повелитель зі страхітливою подобою». Любов містить у собі доброзичливість, але Любов і доброзичливість це не одне й те ж саме, і коли доброзичливість (у поданому вище розумінні) відокремлюється від інших елементів Любові, вона відзначається певною фундаментальною байдужістю до свого об'єкта, і навіть, деякою мірою, презирством до нього. Доброзичливості дуже легко звикнутися з усуненням свого об'єкта – ми всі зустрічали людей, у яких доброзичливість до тварин спонукає радше вбивати їх, лиш би вони не страждали. Доброзичливість, як така, не турбується тим, чи її об'єкт стає добрим, чи поганим, якщо тільки він уникає страждання. Як говорить Святе Письмо, лише незаконним синам усе дозволяють, а законних синів, які повинні продовжувати родинні традиції, карають. Лише для людей, які нас не обходять, ми хочемо щастя, незважаючи ні на що; до наших друзів, коханих, дітей ми вимогливі і воліємо радше бачити, як вони страждають, ніж бачити їх щасливими будь-якою ціною. Якщо Бог - це Любов, тоді Він є щось більше, ніж проста доброзичливість. Він часто докоряв нам і осуджував нас, але Він ніколи не дивився на нас із погордою. Бог зробив нам нестерпний комплімент, люблячи нас у найглибшому, найтрагічнішому, найбільш невблаганному розумінні.Проблема страждання #lewisdaily #theproblemofpain