...я припус­кав, що, раз визнавши щось правдою, людський розум автоматично вважатиме так надалі, аж доки не з’явиться якась ваго­ма причина цю думку змінити. Вважав, інакше кажучи, що люд­ський розум керується виключно логікою. Та це не так. Напри­клад, мій розум на підставі беззаперечних свідчень абсолютно переконаний, що від наркозу я не задихнуся, а кваліфікований хірург ніколи не почне мене оперувати, доки я при свідомости. Утім усе це жодним чином не впливає на той факт, що, опинив­шись на операційному столі з тою огидною маскою на облич­чі, я відчуваю приступ якоїсь суто дитячої паніки. Мені починає здаватися, що я таки зараз задихнуся, й охоплює страх: ану ж вони візьмуться різати мене ще до того, як я знепритомнію? Іншими словами, я втрачаю віру в наркоз. Ту віру в мене відби­рає не розум; навпаки, якраз на розумі вона й заснована. Від­бирають її емоції та уява. Це битва між вірою та розумом, з од­ного боку, й емоціями та уявою – з іншого.Просто християнство#ualewis #lewisdaily