...перший крок на шляху до смирення – це усвідомлення своєї гордині. Тепер я можу додати: наступ­ний крок полягає у тому, щоб удатися до серйозної спроби практикувати християнські чесноти. Одного тижня не виста­чить, адже якраз упродовж першого тижня все часто йде на­прочуд гладко. Спробуйте шість тижнів. За цей час, зазнавши повного провалу, а чи навіть опустившись нижче того рівня, з якого розпочинали, ви дещо про себе дізнаєтесь. Жодна лю­дина не знає, яка вона погана, аж доки не постарається до­класти всіх зусиль, щоб бути доброю. У наші дні заведено вва­жати: добра людина, мовляв, не знає, що таке спокуса. Це пов­на дурість і очевидна неправда. Тільки тому, хто чинить споку­сі опір, відома її справжня сила. Зрештою, силу німецької армії ви з’ясовуєте тоді, коли вступаєте з нею у боротьбу, а не капіту­люєте. Сила вітру стає відчутною, коли йдеш проти нього, а не лягаєш на землю. Той, хто піддається спокусі через п’ять хви­лин, просто не знає, якою та могла б стати через годину. Саме тому злі люди знають про зло у певному сенсі зовсім мало. Вони ніколи йому не опираються, тож і життя їхнє минає під своєрідним ковпаком невідання. Нам довіку не спізнати всю силу спонуки до зла, що її відчуваємо деколи усередині, якщо тільки ми не спробуємо з нею боротися; Христос же – єдиний, хто не піддався жодній спокусі, – водночас і єдиний, хто пов­ністю збагнув, що означає спокуса, єдиний, по суті, стовідсот­ковий реаліст. Просто християнство#lewisdaily