один з огромних кусків лора цього каналу заключався в тому шо приблизно год назад я послухав пісню throbbing gristle — 20 jazz funk greats і написав в отложку свій камінг аут як асексуала і аромантика. я тоді їхав в кривий ріг і віз другу дєцтва альбом металіки на сідішкі. на той момент мені казалось шо та пісня троббін ґрісл сильно отображає моє бачення романтичних і сексуальних інтеракцій мєжду людьми — отстраньонне і смішне. я не став постить пост відразу і дав собі время на подумать і розібраться шо к чему. я хотів прикинуть чи я асексуал чи аромантик чи може оба чи може ніхто із них і мені було інтересно як це все сприйняття себе поміняється з часом та обстоятєльствами. я питався ознайомиться з опитом інших людей по темі в інеті, і хтось на реддіті даже також прийшов до таких мислєй завдяки музиці, правда не завдяки троббін ґрісл а чомусь іншому. но в ітогє за пару тижнів до дати публікації поста, цієї весни, появилась людина яка мені понравилась так сильно шо точка в усіх цих роздумах стала сама собой енд зе рест із хісторі. но всьо же це хароша історія про то як музика може провокувать на роздуми, на переосмислення себе і міра вокруг і це для мене завжди буде чимось поразітєльним в цьому медіумі. і ще я тепер завжди вспоминаю цей період коливань коли слухаю троббін ґрісл