Україна протрималась без зради в новому році рівно 10 хвилин. Рівно стільки вистачило, щоб ідентифікувати уривок про Сапсан з привітання президента.Але поговоримо про іншу зраду, яка несеться мережею з пера Бутусова. А саме про 155 омбр.Хто має бажання прочитати усю статтю – посилання.Багато розписувати – це переливати з пустого в порожнє. Варто тут додати певні акценти, що здебільшого несеться тиск саме на представників ЗСУ. А варто було б спитати про це в офісу президента та міністерства оборони України.Бо Офіс постійно шукає половинчасті рішення. З одного боку, вони не проводять мобілізаційну кампанію так, як вона має бути. З іншого – вимагають від військових фактично займатися жонглюванням на одноколісному велосипеді, ще й на канаті над прірвою.Яскравий приклад: 50 бійців бригади попрохали політичного притулку у Франції після прибуття туди. І вони його отримають. Чи врахувала влада ці ризики? Ні. Бо нема спільного механізму дій відносно цього з Францією.По-друге, саме створення бригади фактично ініційоване офісом. Бо рішення було про 14 нових бригад з їх повною підготовкою в країнах НАТО. Де шукати на ці бригади не те що бійців, а офіцерів – питання з зірочкою. А тепер про наше суспільство та будь-яку зраду в принципі.Звичайно, на чергову погану новину хомяки будуть реагувати стандартно: казати, що все пропало, що треба дагаварнячок. Питання в тому, а чи хоче цього Росія? За майже два місяці після виборів у США риторика відносно війни змінилась з «закінчити за 24 години» на «завершити хоча б в 2025-му».Це ж стосується і нашої влади, та й народу загалом. Народу, який спить та бачить чи вибори, чи договорнячок. Політичні ігрища, котрі тривають останній місяць, саме про це.А холодним душем буде, скоріш за все, нова хвиля мобілізації в Росії навесні. Бо без неї виконати поставлені завдання вже нема можливості. «Добровольців за гроші» не вистачає, а мапу фарбувати треба.Тож лише питання часу, коли це почнеться. Законодавча база в РФ уже підготовлена і орієнтується на більш якісний контроль за військовозобов'язаними. Розширено пул мобілізованих за рахунок прописування в лави МВС та Росгвардії колишніх ВВшників та ментів, які колись служили.А отже, важкі рішення відносно армії та фронту лише попереду. Неможливо йти в декількох напрямках одночасно. Можливо, у владі це колись зрозуміють.
Глядя на то как лихо Джоулани и Ко одолели противника, следует задать вопрос, а что вообще произошло? Как так вышло, что подразделения САА просто не вступали в бой? А диявол таится в деталях.Асад реформировал резервную военную службу. Формально ориентировался на улучшение управления и повышение эффективности своих армии.Менялись условия, требовался новый подход. И то, на что сделал ставку сирийский диктатор, оказалось не лучшим решением. Реформа стала тем камнем, который свалил гору.То, что надо учесть всем нашим активистам-реформаторам: просто что-то реформировать мало, надо реформировать хорошо. Ведь подходы Асада оказали негативный эффект на армию, по сути ее изничтожив изнутри. Дальше по списку.Продление срока службы. После обязательной военной службы сирийцы оставались в резерве до 42 лет. С 2011 года сроки службы в резерве продлевались, что вызывало недовольство среди военнослужащих.Военнослужащие не могли точно знать, когда их дембель. Это сказалось на их моральном духе и планировании.Недоверие к армии. Сам режим не доверял армии из-за ее непрофессионализма, а также социальных разногласий. Это вело к неэффективности армии и высокому уровню дезертирства.Сокращение срока резервной службы. В 2023-2024 годах сирийское руководство начало сокращать срок резервной службы. Был разработан план, предусматривающий поэтапное сокращение срока службы до 24 месяцев.План включал три основных этапа. Первый этап – 2024 год. Дембель военнослужащих, прослуживших 6, 5,5, 5 и 4,5 лет.Ясно, что Асад следующие этапы уже не проведет, но их все же прописали наперед. Второй этап планировали на 2025 год: отпустить солдат, прослуживших 4, 3,5, 3 и 2,5 года. Третий этап – уже 2026 год, тогда собирались установить фиксированный срок резервной службы, всего 24 месяца.Привлечение добровольцев. Введение контрактной службы с льготами и высокими зарплатами. Контракты могли быть на 5 или 10 лет, плюс опция досрочного увольнения при выполнении определенных условий.Новые контрактники получали хорошие льготы, включая высокие зарплаты и бонусы. Это делало службу более привлекательной.Откуп от службы. В 2020 году ввели закон, позволяющий освободиться от резервной службы за денежную компенсацию. По 5 тысяч долларов с носа. Это было актуально для тех, кто живет за границей.В 2023 году этот закон расширили. Откуп от службы разрешили и тем, кто жил в Сирии, достигая определенного возраста (сначала 40 лет, затем снизили до 38).Изменения в законодательстве. В 2022 году внесли ряд поправок в закон о воинской повинности, уточняющих критерии освобождения от службы по состоянию здоровья и семейным обстоятельствам.В 2023-2024 годах ввели дополнительные поправки. Прописали там освобождение от службы за плату, сразу для различных категорий военнослужащих. Включая тех, кто имеет частичную инвалидность или заключил контракт на 10 лет.Эти реформы и опыт провала Сирийской Арабской Армии стоит на самом деле учесть и нашим ВСУ. Так как, думаю, не я один заметил очень много схожего между проведенными там реформами и тем, что заявляют и предлагают наши народные депутаты.За крахом Асада приятно наблюдать, и именно поэтому не стоит повторять его на своем примере.
Пішли новини шо США тисне на Україну щоб знизити моб вік до 18 років. І знаєте що? А то що це ніхуя не допоможе. Можна хоч до 13 знизити.1) Система підготовки абсолютно неякісна, поповнення не боєздатне, новостворені бригади взагалі незрозуміло навіщо створені. Скажу більше.Навіть серед тих хто воює давно.. якість бойової підготовки ну дуже кульгає. У нас чомусь немає системи обміну досвідом і підвищення кваліфікації. Навчений особовий склад - це не БЗВП. Не досить вміти бігати і стріляти з автомата в мішень. Всі якось зациклились або на базових речах, або на дронах. Хоча грамотно виставлений Mk-19 або пара кулеметів здатні перетворити всі ті штурми на багі та мотоциклах на величезний цвинтар. Але цю зброю треба вміти використовувати, треба розуміти тактику, як використовувати рельєф і ще багато чого. Те що я пишу весь час, грамотна піхота - це ІМБА, вона вирішує. Те ж саме стосується офіцерів штабу. Не можна працювати лише наверх, треба працювати для свого особового складу. Треба вчитися весь час. Резюмуючи, якщо не змінити систему підготовки, то похер скільки народу набрати в армію.2) Взагалі то моб ресурс 25+ дуже великий. Просто мобілізація не працює як система. Тупа бусифікація виникла саме тому, що не працює система. Треба робити хоч щось, от вони і роблять те на що вистачає клепки. Виходить не дуже.3) Ну і головне. Країна просто не хоче воювати. Ми програємо ідеологічно. У підара є велика мета, практично релігія - "боротьба з фашизмом". Похер що це тупа шляпа, що воно не має жодного відношення до реальності - воно працює. Це Ідея, Велика Війна, майже Хрестовий похід. А у нас що? Кордони 91 року? Честно, навіть мені на них похуй.Хоча фактично така мета є, вона дуже проста. Для нас це війна за виживання. Питання життя або смерті. Але говорити про це чомусь моветон. Всім зручно сховати голову в пісок і робити вигляд, що нас це не стосується. Повний провал інформаційної політики. У мене немає відповідей на жаль, лише питання.
Трамп повертається в Білий дім. Для США і Західної цивілізації це дуже добре. Але що ж стосовно України?Маємо розуміти, що так як є наразі – це прямий шлях до воєнного розгрому. Левова доля відповідальності за це лежить на адміністрації Байдена, яка за три роки війни запропонувала нам лише одну стратегію – довготривала війна на виснаження з країною, яка переважає нас в природних ресурсах, в кількості населення та має союзників, готових забезпечувати її зброєю та гарматним м’ясом. Тобто «ми вам періодично будемо підкидати трохи зброї, а ви вже воюйте як знаєте». При цьому ніяких гарантій, ніякої іншої відповідальності, ніякої системи, яка убереже Україну від руйнування та забезпечить перемогу та довготривалий мир.Трамп в питанні україно-російської війни – справжня «темна конячка». Твердження на кшталт «Трамп є людиною Путіна» – це казки для ідіотів. Проте другом України він також не є. Як саме Трамп вчинить – наразі не знає ніхто, в тому числі і він сам. Є декілька сценаріїв, як позитивних для нас, так і не дуже, на реалізацію кожного впливає маса факторів, тому немає сенсу їх обговорювати зараз. В чому можна бути точно впевненим – це в нарощуванні виробництва різноманітної зброї в США. Кампанію Трампа активно фінансували оборонні концерни, і борги треба буде віддавати.Вірити в трампівське твердження «я припиню війну» до офіційного його вступу на посаду – це велика наївність, якщо не дурість. В Кремлі це чудово розуміють, і тому зараз будуть посилювати натиск на всіх фронтах. Росіяни останні тижні постійно підкреслюють, що «цілі СВО будуть обов’язково виконані воєнним шляхом». Тому по той бік фронту все і так очевидно – альтернативи продовженню війни для Москви наразі немає.
Близько сотні військовослужбовців 187 батальйону 123 бригади ТРО відмовились виконувати бойову задачу на Донеччині та самовільно залишили військову частину. Сьогодні вони вийшли на мітинг у Вознесенську, щоб «привернути увагу до недостатньої підготовки бійців».«Я звертався неодноразово, дайте мені хоча б кулеметів. Відповідь: у нас немає, ми не можемо надати», — каже командир взводу Сергій. Начальник управління психологічної підтримки персоналу командування сил ТРО Олександр Пухальський натомість говорить, що зброєю та військовою технікою підрозділ повністю укомплектований. А вчинок бійців передбачає кримінальну відповідальність, якщо вони своєчасно не повернуться у військову частину до побратимів.Не могу оставить в стороне события, которые происходят в бригаде, мне по определенным причинам небезразличной. И ситуация показывает, насколько перезрел вопрос с реформой (поглощением) войск территориальной обороны.Так получилось, что за три года ТрО потеряли свою первоначальную задачу. Они ее потеряли на деле давно. Но посады, снабжение и прочие нюансы не позволяют полноценно поглотить структуру Сухопутными войсками. Проблема усугубляется тем, что как минимум в трех эпизодах кампании 2024 года территориальные бригады проявили себя если не «никак», то в худшем случае – усугубив ситуацию.Я не буду называть бригады и направления. Те, кто знают – знают. Но для поднятия вопроса скажу следующее. Во всех случаях виновником прорывов была неактуальная оргштатная структура, отсутствие средств и некомпетентность командиров.Можно сказать, что так везде. Но в данных случаях нет ни автомобильного транспорта, ни связи (она буквально кастрирована), а инженерные работы не проводятся от слова «вовсе».Апогеем, как видим, стала ситуация с 123 бригадой ТрО. Там ни в 188, ни в 190, еще и в других батальйонах нет н и ч е г о. Бросать бригаду без ничего и подготовки на ударное направление – это не способствует решению задач. По факту делает только хуже, ибо враг концентрирует на таких бригадах свой ударный кулак.Важно отметить, что многие люди готовы вернуться в части. То есть они не дезертиры – слишком много тех, кто осознает свои возможности перед поставленной задачей.В идеале следовало бы провести реформу ОШС, перейти к дивизионой системе, а также пройти ревизию частей. Чисто чтобы знать, какие части могут воевать на фронте, а какие способны стоять у границы или Днепра. Примеры исторические есть – подобная ревизия была проведена в Кайзеровской армии. И многие части, в 1918 году боровшиеся с большевиками, на деле были дивизиями 3-й категории, не способными воевать на Западном фронте в полной мере.
У нас просто вже ніким і нічим було воювати, — представник штабу батальйону 72-ї бригади про вихід з ВугледаруДо того, як бригаду передислокували на Донеччину, у нас була абсолютно боєздатна частина і укомплектований штат. Але за два роки боїв без ротацій і відпочинку ми перетворились на небоєздатну одиницю, бригада стерлась у нуль, — каже Віктор, який займає посаду в штабі одного з батальйонів 72-ї бригади ЗСУ. За ці два роки, відколи ми на Вугледарському напрямку — тільки один раз в моєму батальйоні ми змогли повністю укомплектувати лише одну роту — з усього батальйону. Раз на три місяці нам приходило поповнення 25 новобранців, здебільшого це були «діди» 50+. Їх погано готували в «учебках», такмеду вони не знали зовсім, як і що таке гранатомет-кулемет. Вогнева підтримка була нуляча, ми що встигали за тиждень тут на місці їх навчити, те навчали, але зрозумійте, це дуже мало часу.І у нього [ворога] є перевага в артилерії, у нас артилерії не давали практично, це не так, як було зимою 23-го, коли ми розмотали 155-ту бригаду. Тоді в нас було повно арти, стріляй — не хочу, тепер — ні, у них паритет у повітрі за рахунок більшої кількості fpv-дронів. Росіяни також почали дистанційно мінувати всі під’їзні дороги до переднього краю. Так, піхота в них — бомжі, але є перевага в засобах і кількості. У нас просто вже ніким і нічим було воювати.Із 350 по штату залишилось людей на один взвод — до 30. Це з механіками, водіями, останнім часом піхотинців у підрозділі, які утримували передній край — смугу із 2-3-х кілометрів, було 14-18 людей. Ми говорили неодноразово, що підрозділ небоєздатний, нам іноді придавали якісь сили, але вони теж швидко стирались через неадекватно нарізані задачі, як-от «відновити втрачені позиції», а ми не могли вже тримати ті, на яких стояли в той момент, — каже військовий.Джерело
Вашингтон не делится с Киевом разведданными по целям на территории России, так как не хочет, чтобы его сочли участником операции Вооруженных сил Украины (ВСУ) в Курской области, пишет The Wall Street Journal (WSJ) со ссылкой на высокопоставленного американского чиновника.Согласованные ранее выплаты и военная помощь от Германии будут предоставлены, сообщает Bild. Но на дополнительную помощь немецкий бюджет уже не рассчитан.И это лишь часть из той чемберленовщины, что несется в последнее время. Ради мнимой деескалации сливать данные агентов Моссада Ирану? Чтобы, не дай Бог, не начать войну на Ближнем Востоке? Ту, которая так или иначе начнется в дальнейшем будущем ввиду отсутствия какой либо внятной политики в отношении региона?Аппетит, как известно, приходит во время еды. Находится ли Россия сейчас в слабом положении из-за наступления на Курщине? Находится. Можно ли усилить помощь Украине? Можно. Вместо этого партнеры предпочитают прятать голову в песок. Делать вид, что рецессии нет (а она идет, и не без влияния войны).А что Россия? Она сможет провести мобилизацию. Опция давно на столе. И, видя ситуацию с концом пула «добровольцев», она так или иначе прибегнет к ней. И что тогда?Китай смотрит и делает выводы. Ограничивает поставки редкоземельных металлов и снова складирует ресурсы. Но еще и проводит усиленную милитаризацию. Самый главный вопрос тут с открытым финалом: а с чего решили, что при Харрис политика демократов будет иной?
Я тут до чого. Всі ми по суті зіпсовані якісною освітою. Наша мова, якою ми користуємося є літературною. У всякому разі у жителей міст, у сільських ще є шанс врятуватися. І тому наша літературна мова має вже доволі чітке звучання, зрозумілі норми і чіткі пристойні звуки. Нове покоління майже втратило унікальне звучання мови свого регіону, адже мало дуже значний вплив телевізору, освіти та сором перед співвітчизниками говорити "не так".Українська за кордоном. звичайно, мала дуже значний вплив російської, але в той же час мала дуже значну межу, яка не дозволяла мовах ливатися в щось одне конкретне. Тому вони там в одних місцях говорять російською, а вдома українською. І ця домашня українська мова просто не має іншого способу крім як передаватися з покоління в покоління і лише у тій формі, а які вона існувала сотні років тому, саме у тій формі (звичайно з еволюційними процесами) як нею говорили козаки, що їхали жити на Псел, Сулу, Сейм. І це звичайно не буде чиста Наддніпрянська Шевченка, але в той же час це буде дуже наближена до неї, адже багато хто переїжджав з Наддніпрянщини теж. І це дуже цікаво слухати, адже ти ніби слухаєш голоси минулого, голоси слобожанських козаків.
Псевдоборотьба з корупцією на замовлення, на жаль, стала занадто масовим трендом в Україні. Деякі організації що косять під антикорупційну тематику паралельно займаються відвертим неприкритим трешем. І сенс їх звісно ж не у боротьбі з корупцією, а у продукуванні сумнівної медійної мішури. Організація «Стоп корупції» встигла потрапити у купу скандалів. Вони рекламували пастора Мунтяна (оу, помазаніє!) і брали участь у розгоні російської дезінформаційної операції щодо «плівок Деркача», і взагалі багато чого. А тато засновника цієї медіагрупи так і взагалі брав участь у кримській політиці в лавах партії «Русское единство». А це була така клоака, що навіть Партія Регіонів на тлі цієї політсили могла здатися цілком державницьким патріотичним рухом. Ну і звісно ж, він залишився після окупації і продовжував отримувати посади (зокрема, очолював школу і отримував грамоти з триколорами), а у соцмережах писати ватну фігню. Від співпраці з ними відмовився цілий ряд західних журналістських і антикорупційних організацій, однак в Україні далеко не усім ця історія відома. Зустрічайте мій дебют в блогах на Лівому березі. За лайки дякую, за репости - дуже дякую.
Китай прикладывает беспрецедентные усилия для того, чтобы накопить военные запасыЗапасы сырья в КНР должны сокращаться, поскольку экономика страны недавно пережила глубокий кризис, а мировые цены сейчас высоки. Однако происходит обратный процесс — запасы сырья в КНР, как пишет издание The Economist, растут с поразительной скоростью.Бывший аналитик Госдепартамента США Габриэль Коллинз говорит, что такое развитие событий «вызывает серьёзные опасения» — особенно если учесть, что вместе с запасами Китай также наращивает и военную мощь. По одной из версий, Китай готовится к возможной изоляции — например, после нападения на Тайвань. По оценкам экспертов, китайских запасов пока что недостаточно для начала войны. Факты скорее указывают на то, что Си Цзиньпин собирается наращивать количество ресурсов. По информации The Economist, в 2023 году запасы КНР выросли на 16% в целом, а в 2024 году — на 6% только с января по май. При этом, как отмечают журналисты, стремительное наращивание запасов Пекина противоречит всякой логике. Промышленный бум, во время которого китайским предприятиям требовались энергия и металлы, уже позади — импорт в Китае сейчас растёт гораздо быстрее, чем потребление. В частности, КНР увеличила запасы сырой нефти до до 2 млрд баррелей. Запасы природного и сжиженного газа, по оценкам Morgan Chase, увеличились в шесть раз до 15 млрд куб. м и вырастут до 85 млрд куб. м к 2030 году. Запасы пшеницы и кукурузы в КНР уже в этом году составят 51% и 67% мировых запасов соответственно. По оценкам аналитиков, к внезапному увеличению запасов Китаем привела в том числе война в Украине, которая дала понять, что Запад может вводить жёсткие санкции даже против таких крупных противников, как Россия.@BILD_Russian
TGLIST.COM.UA
