KaiserschlachtСили оборони України зайшли в весняно-літню кампанію відчутно краще підготовленими, ніж наш супротивник. Накопичувальний ефект виробництва ВПК та вихід ряду корпусів за рік на стабільну взаємодію всередині організмів – ось що дає свої результати.Противник, у свою чергу, намагається вирішувати декілька завдань, потребуючи залучення одночасно одних і тих ж ресурсів на різних напрямах.Так, з одного боку Росія в авральному темпі розгортає свій новий рід військ – Безпілотні Системи, забираючи потік поповнення до лав інших підрозділів ЗС РФ.З другого боку, не припиняються процеси стратегічного розгортання військ задля можливості конвенційного протистояння з країнами Європи.З третього боку, відбувається покриття втрат маршовим поповненням.Усі ці три напрями потребують одного ресурсу – людей. І з розподіленням цього ресурсу Москва відчуває суттєву проблему. Виснажується економіка, бо немає грошей, щоб повноцінно оплачувати контракти одноразовому поповненню. Немає грошей, бо немає людей, котрі могли б поповнювати достеменно податкові надходження.Паралельно при цьому Росія розгортає як мінімум декілька нових мотострілецьких дивізій та потенційно десантно-штурмовий корпус. Знову ж таки питання, а за рахунок кого? Бронетехніку та автомобільну техніку виділити – не проблема, в разі чого завжди є до кого звернутись, хоч КНДР чи КНР. Війська БпС формуються намаганням залучити туди молоде покоління зі студентів та навіть жінок (де знову ж таки видно дихотомію, бо офіційна влада РФ позиціонує чоловіків як гарматне м’ясо, а жінок як репродуктивне).Темпи розгортання підрозділів (принаймні, планів) аномальні, місцями фактично від роти до бригади. І це менше, ніж за рік. Чим літати, проблем немає, а ось ким?І так підходимо до третього – маршове поповнення, якість якого може здивувати пересічного громадянина. Його власні командири намагаються позбутися в інфільтраціях менше ніж за місяць від дати підписання контракту. Стираючи поповнення, вони оформлюють нові «кредити» на мапі, які не відповідають реальності.СОУ, маючи каскад помилок противника на руках та тимчасове технологічне підсилення (тимчасове, бо до всього можна адаптуватись, питання швидкості ворога).проводить низьку загальновійськових операцій. Вибиваючи зв’язок, логістичне забезпечення та маючи розтягнуті інфільтраціїні просування ворога, Сили Оборони в багатьох місцях вже мають суттєві результати.Чи призведе це до каскадного обвалу противника? Можливо. Це покаже час та вміння СОУ працювати на рівні Угрупувань військ, бо тактичні успіхи можуть поступово переходити в оперативно-тактичний рівень. А звідти мають можливість закріплення й на оперативно-стратегічному.Чи призведе можливий каскадний обвал противника до кінця війни? Коротка відповідь – ні. Коли до Москви зрештою дійде інформація про втрати, вийти з війни там не зможуть. Занадто дорога ціна виходу. Фактично ворог знаходиться з кінця 2025 року у стані цугцвангу, де кожен наступний крок лише наближає його поразку.Наступна дія ворога, орієнтовно наприкінці вересня (або середині жовтня) – повтор мобілізаційних заходів всередині країни. Але це вже не буде мобілізація з метою набрати солдат для затикання дір, як це було восени 22-го під Сватовим.Цього разу буде завершено стратегічне розгортання військ (ймовірно, навіть із позаплановим розгортанням деяких частин), та намаганням укомплектувати підрозділи БпС хоча б на 85%.Чи зможе колективна влада в Кремлі продати мобілізацію виключно втратами в Україні? Ні. Закидання новостворених підрозділів на наш фронт не змінить суттєво ситуацію на фронті, лише відтягнувши її на ще більш позиційний тупік. Особливо, коли в самій Україні та ЄС посилюються мобілізаційні заходи відносно військовозобов’язаних.Єдиним виходом для РФ буде вдарити туди, де СОУ не є для неї перешкодою. І саме вторгення до Балтії останні кілька місяців проробляється військовим та політичним керівництвом РФ у підготовчій фазі 1. А отже, «благодатний огонь горит – значит, воюем дальше»...
Третій армійський корпус — рік у бою як єдине ціле!Рік тому, 4 червня 2025 року, в межах корпусної реформи Третій армійський корпус першим у ЗСУ розгорнувся в бойові порядки. Сьогодні Трійка утримує найдовшу смугу відповідальності в армії — понад 150 км фронту.За рік під командуванням бригадного генерала Андрія Білецького підрозділи ліквідували до 35 000 окупантів двохсотими та трьохсотими. Зупинили ворога на Лимансько-Борівському напрямку, розпочали операцію з ураження логістики окупантів на 200 км углиб тилу та стабілізували фронт там, де раніше армія втрачала до 70 км² щомісяця. У цих боях Трійка стала лідером технологічної модернізації війська. Підрозділи виконали понад 300 000 ударних місій безпілотних систем, уразили й збили 17 000+ ворожих дронів, а окремий полк ППО «Аквіла» став щитом в небі на смузі корпусу.Кожен другий наземний робот ЗСУ воює в Трійці. Бійці корпусу здійснили вже 18 000+ рейсів НРК, доставили роботами 4500+ тонн вантажів і виконали 600+ евакуацій поранених без ризику для особового складу.Паралельно корпус розгорнув власну медичну систему: лікарню, клінічний банк крові, навчальні центри та ВЛК. А також масштабував на всі бригади Патронатну службу «Янголи Трійки», завдяки якій 85% поранених повертаються в стрій.Рік потому Трійка — це Третя штурмова, 53-тя, 60-та, 63-тя ОМБр, 125-та ОВМБр, окремі полки й батальйони, а також придані сили ТрО, ДПСУ та НГУ. Без поділу на «своїх» і «чужих» тут забезпечують і навчають суміжні 66-ту ОМБр, 120-ту ОБр ТрО та 3-й прикордонний загін так само, як власні підрозділи.Третій армійський корпус виріс в одне з найбільших з’єднань, ставши флагманом корпусної реформи та прикладом того, як єдине управління, технології й відповідальність дають результат.Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
Офіційно: Луганщина відтепер під контролем дронів Третього армійського корпусу!Бійці батальйону безпілотних систем Третьої штурмової завдали ударів по логістиці окупантів на тимчасово окупованій Луганщині, діставшись до самого КПП «Ізварине» — це понад 205 км углиб території, контрольованої ворогом.Під час операції пілоти ББС уразили бронетехніку та склади боєприпасів противника.«У відповідь на заяви ворога про повне захоплення Луганської області оголошуємо операцію з контролю логістичних маршрутів на Луганщині та Східній Слобожанщині. Луганськ, Старобільськ, Алчевськ, Брянка, Кадіївка — тепер перебувають під контролем БПЛА Третього армійського корпусу», — заявив командир корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.Успішну технологічну операцію спланував і очолив друг Схід — командир взводу ударних БПЛА, уродженець Луганщини. У 2022 році він десантувався в оточений Маріуполь, а після завершення його оборони самотужки вийшов на підконтрольну територію, за що отримав звання Героя України.Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
Перша українська КАБ готова до бойового застосування Продовжуємо розвивати українські high tech-рішення для фронту. Учасник Brave1 створив першу українську керовану авіаційну бомбу, яка вже пройшла необхідні випробування та готова до бойового застосування.Розробка тривала 17 місяців. Українська КАБ має унікальну конструкцію та створена з урахуванням реалій сучасної війни. Це не копія західних чи радянських рішень, а власна розробка українських інженерів для ефективного ураження укріплень, командних пунктів та інших цілей ворога на десятки кілометрів углиб після пуску.Бойова частина — 250 кг. Міноборони вже закупило першу експериментальну партію. Зараз пілоти відпрацьовують бойові сценарії та адаптують застосування нового засобу в реальних умовах війни.Україна переходить від імпорту окремих рішень до створення власної high tech-зброї, яка системно посилює Сили оборони та дає технологічну перевагу на полі бою.Незабаром українські КАБи працюватимуть по цілях ворога. Масштабуємо рішення, які збільшують дальність і точність ураження та змінюють правила сучасної війни.
Динамо і Трійка — в одній команді: Третій армійський корпус та ФК “Динамо” Київ підписали меморандум про співпрацю!На стадіоні “Динамо” у Києві ФК та бійці корпусу підписали меморандум про партнерство. Ви вболіваєте за нас! Ми вболіваємо за вас! Продовження спільної багаторічної історії засвідчили Голова штабного фонду корпусу Олег Петренко, командир 3-го мехбату 60-ї ОМБр друг Корсар, генеральний директор клубу Дмитро Бріф та лідер столичної команди Андрій Ярмоленко.Ультрас столиці завжди були частиною українського добровольчого руху. Роки на трибунах навчили тримати удар і стояти за своє. У 2014-му фанати київського “Динамо” одними з перших взяли до рук зброю. Сьогодні вони — бійці й бойові командири Трійки. А партнерство між фронтом та рідним клубом — це підтримка фанатів у війську, спільні спортивні проєкти, новий етап для динамівського двіжу та об’єднання легендарних і нових поколінь Ультрас.Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
📉Прилетіло уточнення, що приблизно 20% падіння ВВП в 22 році (із 28.8% падіння) було спричинено падінням споживання за рахунок виїзду біжен_ок за кордон. В описовому дослідженні німецького аналітичного центру станом на кінець 25 року зменшення кількості працевлаштованих українців порівняно із 21 роком склало 22%.Звісно, не всі 22% падіння працевлаштованих це саме біженці і не всі біженці виїхали в 22 році, але більшість - приблизно 14.2%. Дещо грубо, ці 14.2% падіння кількості працевлаштованих можна прирівняти до 14.2% падіння реального ВВП.Звісно, у 22 році також відбулось значне падіння попиту на працю також, проте значна частина падіння попиту на працю сталась через масовий виїзд споживачів українських товарів та послуг. Тобто відбулося замкнене коло — шок для економіки від виїзду споживачів трансформувався в шок зменшення попиту на робочу силу. Відповідно, оцінені вище 14.2% шкоди від виїзду ймовірно завищене, проте навряд чи значно. Відповідно, грубо кажучи, десь 14-20 відсоткових пунктів із 28.8% падіння ВВП в 22 році можна пояснити виїздом біженців, тобто близько 50%-70% економічної шкоди для ВВП держави було викликано не самим фактом початку війни, а виїздом біжен_ок в наслідок нього.📈 Вісті Економіки👉 Підписатись 👈📱 Вісті на Patreon🔠 Вісті на Монобазі📱 Вісті в YouTube
Окупанти пішли в наступ на семи напрямках: Третій корпус зірвав найбільшу спробу механізованого наступу рф!19 березня противник здійснив наймасштабнішу спробу прориву на Лимансько-Борівському напрямку. Росіяни залучили сили 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій рф, але ворог почав нести втрати, не доїхавши до ЛБЗ.Противник пішов в атаку одночасно на 7 напрямках у смузі корпусу і задіяв понад півтисячі піхотинців, 28 одиниць бронетехніки, більше 100 одиниць мототехніки, багі й квадроциклів. За чотири години підготовлені підрозділи Трійки перетворили стрімкий прорив росіян на масштабний провал.Втрати противника в техніці: 84 одиниці мототехніки, 11 БМП і БТР та 3 танки. Уражено ТОС «Сонцепьок» і 5 гармат. Знищено 160+ ворожих БпЛА.«Півтора місяці ми спостерігали ознаки підготовки наступу. Росіяни нарощували удари КАБами по наших переправах через Оскіл, намагаючись відрізати логістику. Почали наводити власні понтонні переправи й розміновувати маршрути — це прямо вказувало на підготовку до широкомасштабного механізованого наступу.Ми готувалися: на різних напрямках були відпрацьовані оборонні дії, кожна бригада мала власний план відбиття атаки. Корпус координував ці дії — і в результаті на всіх напрямках удари було зірвано», — бригадний генерал Андрій Білецький.За добу бригади й полки корпусу знищили 405 військовослужбовців ворога: 288 — безповоротні, решта — санітарні втрати. Армії рф не вдалося захопити ні населених пунктів, ні позицій. Знищення залишків живої сили, якій вдалося вижити у кілзоні Трійки, триває.Як росія послала дві армії знищити Трійку і не вистояла проти Третьої штурмової,60-ї,63-ї,66-ї, 120-ї ОБрТрО, 125-ї ОВМБр,ПБС корпусу «KRAKEN¹⁶⁵⁴»,Lasar's group, К-2, полку «Фенікс», а також підрозділів БпС зі складу СБУ та ССО — у першому відео!Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
Заради чого провадить формування нових з'єднань дивізійного рівня, вибудовування системи військової та військово-медичної освіти яка б задовольняла потреби виконання стратегічного розгортання.Чи є за метою нового етапу стратегічного розгортання виключно зайняття окреслених територій? Ні, масштаби розгортання свідчать про повноцінну підготовку для війни на Балтиці. Без України та ЗСУ, котра фактично виконала власне стратегічне розгортання - косо, криво, неправильно, але на відміну від європейських країн воно є, колективна Європа не в змозі ефективно протидіяти російській армії котра на етапі закінчення стратегічного розгортання.Це не означає, що Європа не «збере раму» в довгостроковій перспективі, але намір РФ розрахований на швидке оволодіння балтійськими країнами та позиційне закріплення в тому вигляді, яке дозволяло б не втручання в конфлікт країн НАТО котрі не зацікавлені у збройному протистоянні з РФ (такі країни як Італія, Іспанія, та інші).Відсутність на початок 26-го року стратегії дій в України та союзників призводить звузило прийняття рішень до типу «день простояти та ніч протриматись», що не є стратегією загалом. З одного боку Україна принципово відмовляється від виходу з контрольованих районів Донбасу, що правильно, і нічого не робить для закріплення та посилення Збройних Сил, що неправильно.З іншого боку Європа бачить (з острахом) стратегічне розгортання Росії, і тому робить зі свого боку принципові дії по продовженню війни на території України якомога довше, при тому не вирішуючи питання життєздатності України та її оборони – це й економічна інтеграція, вирішення питання з російськими активами, надсилання моб.ресурсу України до ЗСУ. Не змінюючись, це призведе до того що Україна не знатиме що робити, та про що домовлятись в час коли ЗСУ вибьють з Донбасу, а Європа буде остаточно відсунута від вирішення безпекових питань на континенті, ба більше стане наступною жертвою агрессора.
Найбільш дебільне в усій цій історії це те, як політики посилено займаються самоотсосом, переконуючи оточуючих про близьке наближення миру – хто більше розповість цієї ахінеї, той більше здобуває політичних балів як миротворець. Насправді, за рік ми тільки віддалилися від миру. Поки ми підписуємо мирні угоди з США, Росія не присутня за столом перемовин й використовує цю ситуацію для подальшого розриву трансатлантичних відносин (всі вже один одному очі видерти готові тільки за проект no-reply листа). Риторична гра про "наближення до миру" (щоб сказати, що підступний опонент все зірвав в останню мить) не змінює реалій, де противник переконаний у власних наступальних спроможностях й "авансом" дає «Героїв Росії» генералам за ще не взяті міста. Не з'явилося жодного фактору, котрий примусив противника не вважати, що він зможе досягати успіхів – й багато в чому ми йому самі допомагаємо, не вирішуючи проблеми комплектації та дезертирства. Він сприймає ці сигнали як наближення системного колапсу, й тому не дає нам передихнути інтенсивними наступальними діями. Економічний ж аспект питання, казки Венского леса про те що Путін злякається % ВВП чи віялових відключень в Білгороді не витримують жодної критики – російський уряд керується geopolitesque-мотивами, підльотним часом ракет та сферами впливу зразка 19-го сторіччя. Те, що противник може врешті наважатися на економічні "затягування пасків" та мобілізацію здається ні в кого не викликає сумнівів – але чомусь всі вважають, що він піде на заморозку на поточному ЛБЗ (на інше наші не погодяться), бо le dogovornyak та le oil, та інші метастази психіки бідних й безвладних, що релігійно вірять що "наверху там договоряться". https://t.me/in_factum/40400
Досвід нашої війни також змушує по-іншому дивитись на деякі речі з минулого, які ніби весь час лежали на поверхні, і разом з цим не зовсім очевидні. В інтерв'ю та на сторінках різних підрозділів СОУ часто можна зустріти думку: "Наш підрозділ на 90% складається з учорашніх цивільних, і при цьому у нас високі результати бойової роботи". Якщо розібратись, то більшість війн та великих битв минулого, в тому числі тих, які вивчаються у військових академіях, винесли на собі саме колишні цивільні люди, які без надзвичайних обставин ніколи б не взяли в руки зброю.Абсолютна більшість учасників Верденської битви з обох сторін були мобілізованими цивільними. Одні з найбільш відомих мемуарів про Першу світову з французької сторони мають назву "Les carnets de guerre de Louis Barthas, tonnelier, 1914–1918" - "Військові щоденники Луї Бартаса, бондара". Луї Бартас брав участь в якості піхотинця в боях 1914 року, Другій битві за Шампань 1915-го, битві на Соммі та "Наступі Нівеля", тобто за 3 роки пережив більше, ніж могли б собі уявити більшість воїнів минулих та майбутніх війн. Тим не менш, у власному уявленні і в уявленні найближчого оточення він до кінця життя був чоловіком, чиїм покликання весь час було виготовляти для людей бочки, а одягнув форму по нещасній випадковості виключно тому, що в моменті її одягнули всі. 95% учасників Сталінградської битви були буквально вчорашніми селянами чи робітниками. Тобто, в жахітті міських боїв, якому на той момент не було рівних в історії, брали участь не якісь обрані суперсолдати, які роками тренували CQB, а сотні тисяч пересічних людей, які мали в кращому випадку 2 тижні загальної підготовки. Ми дивимось на старі фотографії, чиї підписи кажуть "радянські солдати роблять оце", "німецькі солдати знаходяться там-то" і тому подібне. Правда в тому, що абсолютна більшість людей з цих фотографій, які формували у нас сам образ Солдата ще з дитинства, стали солдатами не спеціально, і за наявністю вибору наврядчи б ними були. Але такою була доля їх покоління, яку вони пережили разом з усіма. #історія #війна
TGLIST.COM.UA
