Привіт, креатори👋🏻Дуже довго думала щодо виходу з цією темою, але все ж хочеться прокомунікувати історію з фотосесіями та їжею. Я не працюю як арт директор, але працюю як бренд стратег та маркетинг директорка. А це робота не лише з креативом, а й з його стратегічним значенням & ефективністю.Так, вони були, є і будуть — це факт. Але є нюанс. Це культурний контекст та виконання ідей. Надважлива частина історії України — це Голодомор. Люди, що постраждали від голоду є нашими пра/бабусями та дідусями. А Україна і зараз є однією із важливих країн-постачальниць зерна в інші країни світу. Я щиро вірю, що «креативу заради креативу» має ставати все менше. А брендам варто брати на себе функцію лагідної едукації своєї аудиторії, а не транслювати сумнівні сенси. Цей культурний контекст неможливо не враховувати, показуючи фото, на яких хліб чи будь яка інша їжа стає придатною лише до викидання. Не всі країни мають таку сторінку в своїй історії, але в більшості всім людям світу зараз таке не ок. На початку року бачила рілс з європейського тік току, де наречена на весіллі топче торт ногою заради ефектних кадрів, а у коментарях просто рекордна кількість обурених. 👉🏻 Висновок: це НЕ ОК на глобальному рівні, а не тому, що ми зараз всіх кенселимо. Далі щодо подачі та виконання ідеї. З нещодавнього бачила круасан в розсилці ліпс (разломай великий круасан, щоб дістати ліпсер) та у бренду Meshki (на відео).В обох випадках не було відчуття зневаги до виробу.Після розпаковки його зʼїдали, після зйомки скоріше за все також. Після ж взуття зверху (хай і нового) — ну навряд чи таке бажання в когось буде. Якщо вже дуже хочеться, можливості ШІ дозволяють генерувати такий контент легко. І жоден хлібчик «не постраждає». Хоча з боку сенсів питання залишається і досі. Бренди стають більш людяними та персоналізованими. І як і люди вони мають право помилятись. Але глобально щиро хочеться бачити більше активностей та кампаній, які вражають, але в гарному сенсі. Дуже цікаво почути, що думаєте ви?