Сьогодні натрапив на цікаву думку про те, що призвело до перетворення нас із тваринок на Homo sapiens (ок, судячи з останніх років — не всіх, але хтось таки зміг).Зміна наших стосунків з часом.У світі диких тварин час здебільшого грає проти них. Чим довше сидиш на місці як потенційна жертва — тим вищі шанси бути вбитим.Чим довше сидиш на місці як хижак — тим більше шансів втратити здобич і залишитися голодним.Сотні тисяч років час грав проти нас. Знадобилося багацько часу, щоб ми навчилися перетворювати його на союзника.Ми почали спостерігати. Чим більше ми спостерігали за здобиччю, тим краще розуміли її повадки. Довго вдивляючись у будь-який об’єкт без відволікань, ми бачили закономірності, узагальнювали й починали мислити наперед. У нас з’явився ментальний простір для роздумів, рефлексії та ідей. Цей простір створив для нас іншу реальність, до якої тварини не мали доступу.Поступово ми ставали все більш винахідливими, перетворюючи складні вміння на мистецтво.Тож одним із переломних моментів нашого виду стала ця зміна ставлення до часу (порівняно з тваринами). Замість того, щоб постійно бігти, ми зупинилися і завдяки цьому створили для себе простір для спостереження та усвідомлення. Ми зробили час своїм партнером. І поступово стали розумнішими. Проте сьогодні є відчуття, що ми почали рух у зворотному напрямку. Бо сповільнення, уважне спостереження й усвідомлення - це щось на нереалістичному. Щодня ми просто намагаємось наздогнати час. Більше задач, більше зустрічів, більше дзвінків, більше інформації, більше практик, більше хоббі. І щодня ми програємо. Час знову грає проти нас.А ми знову перетворюємось на тваринок, які швидше реагують на небезпечні сигнали навколо, ніж створюють простори для мислення.Судячи за все, щоб залишатися людьми, нам знову доведеться зробити час своїм партнером. Або поступово перетворитись на Гомо Еректус і далі по ланцюжку.🏴‍☠️ Нотатки креадира