Щось забагато стало навколо інформації у формі витягів, резюме та скорочень. Твіти замість лонгрідів. Статті замість книг. Гей, чат ГПТ, напиши десять головних думок з цього дослідження. З оного боку - зрозуміло. Швидкість життя прискорюється, хочеться впихнути максимум користі в одиницю часу (гарантований шлях до виснаження). Коли мова йде про розважальний контент - нема питань. Але коли ми намагаємося на коротких формах зростати професійно та апелювати до них в процесі прийняття рішень, це починає вкурвлювати. Скорочення - це ілюзія знання. Ми дізнаємося відповідь, але не можемо пояснити, як до неї дійшли. Ніби ми знову опинилися в шостому класі на уроці математики, списуючи рішення у сусіда. Так, ми отримали правильну відповідь, але не знаємо, чому саме вона є правильною. Нам бракує розуміння, а інформація без розуміння — це інформаційне лайно.Здається, що скорочення заощаджують нам час і покращують прийняття рішень (ми ж впихнули в себе замість одного лонгріда - сто твітів, замість книги - цілих 10 статей!). Але в багатьох випадках стається навпаки. Бо скорочення вбиває купу деталей — тих, які стали важливими цеглинами у формуванні думки. Тих, які були несуттєвими для людини, що створювала скорочення, але могли бути важливими для нас. У результаті ми начебто заощаджуємо час, але втрачаємо розуміння. Яке все одно призведе до втрати часу, але вдовгу. P.S. А ще вкурвлюють коментарі читачів типу «цю книгу можна було б скоротити до одного посту» під книгами на Goodreads. Бляха, та що завгодно можна скоротити до розміру одного посту! Навіть цей допис - це скорочення великого двотомного роману про пошук здорового глузду.🏴‍☠️ Нотатки креадира