СкаЖений агроном - інфореманент | Зерновики проти карбонщиківАдепти відкритого ґрунту зараз часто жаліют...

Зерновики проти карбонщиківАдепти відкритого ґрунту зараз часто жаліються.Сухі вітри, проливні зливи. Вода висушується і не проникає в ґрунт. Після дощу на поверхні формується кірка, а сама вода стікає в заглибини полів, утворюючи там калюжі, болотця або навіть цілі озера. Потім приходить вітер і миттєво все висушує.Спостерігаю зараз на городах таку картину: жінки раз за разом виходять із сапками і вручну збивають цю кірку, щоб хоч якась структура змогла увібрати дорогоцінну вологу.А ґрунт сам по собі — це всього лише подрібнене каміння, змішане з органічним матеріалом.Без мікробів, грибків, нематод і безлічі інших крихітних істот ми не можемо вирощувати здорову їжу.Зерновики вирішують це простіше. Додають мінеральні добрива. А часто просто розширюють і виснажують нові й нові площі.Колись читав, що деякі великі країни буквально полюють за покладами калію, які є лише в кількох місцях світу. Формально вони давно сидять на голці мінеральних добрив і пестицидів. Бо їхні ґрунти вже майже мертві, а ринки споживання продовжують зростати.Так ми отримуємо масову їжу, вирощену на мінеральних добривах, де ґрунт працює лише як підставка для рослини, а не як жива система. У нього засипають викопні мінерали, добуті десь ззовні, щоб рослина — переважно зерно — отримала свою базову комбінацію азоту, фосфору й калію. А далі все це перетворюється на фураж і стейки.Але цей підхід дуже екстенсивний. І він поступово буде втрачати позиції хоча б тому, що поклади цих мінералів не безкінечні.Потрібна інша модель. Відтворювана.На мертвих ґрунтах рослини не можуть отримати доступ до значної частини поживних речовин. Вони залишаються замкненими в цьому подрібненому камінні та органічній масі.Рослинам потрібне ґрунтове життя. Мікрофлора, грибки, бактерії, вся ця невидима армія, яка розчиняє мінерали, транспортує поживні речовини і фактично годує рослину.Зараз багато розмов про регенерацію ґрунтів після обстрілів, після згорілої токсичної військової техніки.Але для зерновиків ця розмова часто зводиться до іншого. Як не втратити посівні площі. Як довести споживачу, що зерно з прифронтових територій не токсичне. І в цьому їм допомагають ґрунтознавці та науковці.Ті самі науковці часто шукають рішення через нові ГМО-культури, здатні рости де завгодно. Тобі не потрібно думати про ґрунт чи його властивості. Просто внеси більше міндобрив і гербіцидів.Проте магія, як на мене, знаходиться зовсім в іншій площині.У мікрофлорі ґрунту. Яку теж можна вирощувати.Я кілька років не обробляв свій ґрунт. Він знаходиться в затінку великих дерев. Я не поливав і не доглядав більшість рослин кілька сезонів.І все одно більшість із них вижили та дають урожай. Виключно за рахунок накопичення вологи й роботи мікрофлори всередині ґрунту.Так, я не прогодую ними всю планету. Не забезпечу кошерними стейками всі європейські ресторани, як це роблять наші зерновики, вирощуючи фуражне зерно і розорюючи останні острівці дикої природи.Але я добре побачив перевагу такої живої губки.Бо сусіди не встигають поливати й розпушувати свої грядки після кожного вітру і кожної травневої зливи.Карбонова економікаОкрім вологи, ґрунтова мікрофлора ще й чудово накопичує вуглець.І з розвитком ринку добровільних карбонових кредитів тут може народитися зовсім інша економіка.Поки зерновики намагаються витягнути залишки прибутку з фуражного зерна на деградованих ґрунтах, (привіт новим технологіям лабораторного мяса) - ми можемо вирощувати сам ґрунт. І пережити їх усіх.Формувати карбонові ферми.Ферми, які не лише дають урожай, а й накопичують вуглець, утримують воду, відновлюють біорізноманіття і створюють нову економічну цінність.Фактично майнять нову економіку. І одночасно прекрасно вбирають вологу.Там, де для адептів відкритого ґрунту криза, катастрофа і збитки, ми можемо формувати стійкі екосистеми.Як вам ідея?