Source
ПКТІ м. Житомира | Загальнонаціональна хвилина мовчання.Дубенюк Дмитро Андрійович (06.09....
385 Views/Reach
2026-06-19 06:05
Message №4616
🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Дубенюк Дмитро Андрійович (06.09.2001 — 19.06.2022) — випускник, солдат.Народився у с. Волиця Житомирського району. Навчався у ЗОШ села Сінгури, пізніше — у ЗОШ села Рудня-Городище. У Житомирі, Дмитро здобув базову середню освіту у ЗОШ №7. Опісля навчався у Житомирському професійному політехнічному ліцеї №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) за робітничою спеціальністю «Газоелектрозварювальник». Отримав диплом із відзнакою.Із жовтня 2020 року Дмитро на захисті України від російських окупантів.Указом Президента України №25/2023 від 20 січня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІ ступеня посмертно.Ковальчук Павло Миколайович (25.07.1987 — 19.06.2024) — випускник, навідник, стрілець-кулеметник 1-ї окремої бригади Національної гвардії спеціального призначення ім. Івана Богуна.Народився с Ліщин. Із трьох дітей в родині він був найстаршим. Після закінчення 10 класу Ліщинської загальноосвітньої школи вступив до Житомирського вищого технічного училища №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де опанував професію “електрик-радіомайстер-механік”.У 2007 р. був призваний в ряди Збройних Сил Україні. Шість місяців проходив службу в м. Полтава. Із 600 чоловік вибрали лише 4-х для продовження служби в Генеральному штабі України, в тому числі – Павла.24 лютого 2022 року отримавши повістку з військкомату, Павло відразу пішов захищати Батьківщину. З 11 квітня 2022 р. по 31 грудня 2022 р. брав участь у бойових діях в с. Троїцьке, м. Лисичанськ Луганської області; м. Костянтинівка, смт Луганське, с. Григорівка. с. Весела Долина Донецької області; с. Жадове Чернігівської області; с. Нова Олександрівка, смт Білий Колодязь Харківської області. Чотири місяці воював в м. Попасна Луганської області.Бурмістренко Віталій Ігорович (02.06.1989 — 19.06.2025) — випускник.Народився у с. Коритище на Житомирщині. Закінчив 9 класів Топорищенської школи (нині — ліцей), де запам’ятався як добрий, щирий і товариський хлопець. Мав багато друзів, був відкритим і щедрим душею — умів ділитися не лише речами, а й теплом свого серця.Обравши шлях, пов’язаний із технікою, вступив до ЦПТО м. Житомира (нині ПКТІ м. Житомира), де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія категорії «С». Згодом підвищив кваліфікацію до категорії «D».Пройшов строкову військову службу в Президентському полку в місті Києві, навчався у школі міліції, працював в органах МВС України.Згодом, після служби в міліції, працював водієм маршрутних автобусів.Коли Україна покликала до захисту, Віталій не залишився осторонь. У лютому 2025 року він добровільно став до лав Захисників України. Пройшов військову підготовку і служив стрільцем-снайпером. Побратими поважали його за відданість, щирість і готовність завжди прийти на допомогу. Він був з тих, хто віддає останнє, аби підтримати іншого.19 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині загинув. Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного дому, до рідного міста.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp