Голодаючий котик думає над листом в контроль диких тварин, бо я посміла запропонувати йому паштет від monge. В мене взагалі шось якась фіксація на тому монге, бо воно було дуже довго дуже понад моїми фінансовими можливостями навіть як смаколик, шо вже про раціон казати. І тут я нарешті купила хворій кіточці того монге значить, а на мене весь зоопарк дивиться як на догхантера-нєудачніка. Ще тільки лишилось, шоб обісцяли зневажливо. Шрайк натурально виїдає з нього таблетки, хоча взагалі все навпаки має бути. Ну, думаю, я ж не горда. Я ж під пивас сама з'їм, із жадності. Я не знаю, чи мені так пощастило зі смаком чи з партією чи він весь такий, але хрустів на зубах як чорноморські мідії піском. Такоє собі, не скучала. Ну, хитрощами якимись догодували ті чотири пакети, бо ще як на зло коти з-під будинку десь завіялись голубів давити в цей час, а по такій жарі воно б відкрите скисло. При тому я не кажу, шо корм поганий, нє. Він багатьом заходить по смаку і коригує стан дійсно. Просто not our cup of tea (на роботі не вдається ідіомами похвастатись, то хоч в бложику). А ми сумирно почекаємо, поки котам сьогодні приїдуть паучі від оптимілу, а собакам новий сухий від роялу. І посподіваємось, шо мені стане мозгу замішати попередній корм з новим, а не різко видать собакам ракетного палива