Шість років. Вдвічі більше без тебе, ніж з тобою. Серед твоїх речей, з твоєю родиною. Без кількох годин шість років тому не стало Ларса. За цей час багато змінилось. Думаю інколи, як би було, якби зараз був живий. Важко, легко. Не знаю. Беззмістовно додумувати за мертвих, особливо в роки змін. Інакше було б. Щаслива мати підтримку. Щаслива мати чоловіка, який розуміє мій біль за Ларсом і не конкурує із тим, хто вже не відповість. Сильна підставляти плече його батькам. Горда не просрати все, що робили разом. Скучила. Як завжди, добрих тобі доріг і вільних вітрів. Якщо маєте можливість -- не проходьте повз збори вдовам і вдівцям. Байдуже чи їх кохані на щиті як воїни чи в цивільному житті.Знайдіть сили підтримати тих, хто лишився наодинці. Листом, монетою, присутністю на акції протесту. Не звинувачуйте ніколи нікого за життєві вибори. Можуть кохати і обрати інше життя. Можуть кохати і нести це кохання до смерті. Можуть кохати втрачених і жити новими одночасно, і ніхто не має права судити.