Татуювання, пірсинг, шрамування -це давно частина нашого звичного життя. Ми зустрічаємося з цим на вулиці, на роботі, по телебаченню, в інтернеті, у друзів і клієнтів. І часто задаємося питанням «чи не може бути це проявом селфхарму?». Може, але також це може бути способом самовираження, символом етапу життя чи важливої події, культурною нормою і естетичним вибором. Питання не в татуюваннях чи пірсингу. Питання в тому, коли це просто форма самовираження, а коли - спосіб регулювати емоційний біль і напругу через тіло. І тут легко або зробити поспішний висновок і побачити селфхарм там, де його немає. Або навпаки - не звернути увагу, коли це справді важливо. Саме тому в цій темі важливе не оцінювання, а розуміння контексту і функцій поведінки. Ми стикаємося з цим набагато частіше, ніж здається, тому важливо мати опору, щоб:➜ не плутатися;➜ не лякатися;➜ не робити швидких висновків;➜ розуміти, коли це просто про самовираження, а коли варто зупинитися і подивитися глибше. Про цю тонку межу ми говоримо на курсі «Селфхарм: теорія та практика для роботи психолога»👩🏼‍💼✔️ Курс вже доступний для самостійного вивчення.✔️ Старт навчання з групою 15 квітня 2026 року.➤ Деталі за цим посиланням➤ Звʼязатися з координаторкою курсу