columnist

🏡вчора «завдяки» довгим тривогам й атакам на Одесу,мала «можливість» посидіти в сховищі і врешті трохи почитати не по роботі. тримайте, одне з найбільш зворушливих:Люди й села: Історії про життя та хоробрість українських селян очима Old Khata Projectпро те як Old Khata Projectзбирають ті коди українських сел, їх мешканців,які, мабуть, можемо зчитувати тільки ми, українці.настільки вони далекі для всіх інших.настільки ж і живі ці історії.почитайте. ніби нон-фікшн,який цілком може стати щемливим фікшн. /Цей страх дуже довго залишається з тобою. Тепер, коли лягаю спати, то кладу біля входу документи, телефон і окуляри. Якщо почнеться обстріл, це все можна схопити й утікати.//Під час подорожей ми запитували в людей, що для них означає їхня хата, як вони її будували й прикрашали. Кожен по-різному наповнює хату – свій світ: хтось кота пускає першим, хтось прикрашає вишитими рушниками чи різьбленими меблями. Коли ми запитували про всі ці деталі, люди часом відповідали глибше, ніж ми сподівалися./⏳читати (якщо заглядати в окремі історії) - хвилин 15-20.

колега сьогодні поділилась цікавим дослідженням,проведеним цього серпня серед українців. й воно неабияк надихає.згідно з ним «майже половина українців обирають бренди, які підтримують ЗСУ». /Ще рік назад таке можна було почути від одиниць, тоді як зараз майже половина українських споживачів (44%) обирають бренди відносно їх позицій щодо підтримки армії, політичної позиції, мови спілкування чи співпраці з країною-агресором. І війна в Україні серйозно вплинула на цю нову “вимогливість”./як людина, яка була тими «одиницями»,я з 2014 завжди перевіряла, щоб на коробці не було «виготовлено в росії»,й, як на мінному полі уникала, брендів, які з нею пов’язані.в 2022-му квест став цікавішим,й до переліку «не брати до рук» потрапили світові бренди, які не вийшли з рф, й вітчзняні виробники, до яких були питання. аж ось ти бачиш, що планка росте: /Для 21% громадян є важливою волонтерська діяльність бренду(в категорії 18-24 роки - для 32%)/проглянути дослідження можна тут. а для вас важливо, щоб виробник підтримував ЗСУ/ мав проукраїнську позицію, тощо: 👍🏻 ⁃ так, важливо;👎🏻 ⁃ ні, не звертаю уваги;🤔 - спочатку якість, потім все інше.

пам’ятаєте, ранішея спеціально по понеділках намагалась відшукати тексти з хоч трохи оптимістичними прогнозами, думками, які могли б нам трохи підіймати руки?що ж, останніми тижнями,після вдалих операцій наших захисників, це стало набагато легше. тримайте, один з таких від Енн Еплбаум для The Atlantic,в якому відома історикиня та журналістка,пише про те, чому і як прийшов час Заходу готуватися до перемоги України. It’s Time to Prepare for a Ukrainian Victory/Створено нову реальність: українці можуть перемогти у цій війні. Чи ми на Заході готові до перемоги України? Чи ми знаємо, які ще зміни це може принести?/що ж, це ті нові думки та питання, які ми так хотіли, щоб світ,який гадав, що за 3 дні нас не стане, почав врешті вимовляти. /Багато чого в нинішній російській політичній системі дивно, і одна з найбільших дивовиж — повна відсутність механізму наступності. Ми не тільки гадки не маємо, хто міг би замінити Путіна; ми гадки не маємо, хто міг би вибрати цю людину…І немає дофіна. Путін відмовив росіянам навіть у спробі розглянути якусь альтернативу його убогій та корумпованій клептократичній владі./⏳читати до 10 хв.

гадаю, ви не будете зі мною сперечатись,що книжки не мають збирати пил на полиці.і краще, що вони можуть збирати сьгодні - цегроші для наших захисників!.за місяць в мене буде др (ну, принаймні, я сподіваюсь).і, так сталось, що він в мене в один день з путiним.хочу вірити, що на відміну від мене,він цього року святкуватиме востаннє.а щоб це наблизити власне я теж врешті хочудолучитись до всіх, хто збирає гроші для наших захисників.і в обмін на ваші донати я віддаватиму свою бібліотеку.ви знаєте, що це чи не найдорожче, що в мене є.зрештою, завдяки нашим захисникам я мала щастя її збирати,читати як мінімум останні 8 років.і завдяки ним продовжу це робити в майбутньому..книжки - це наше сховище, в певному сенсі,які можуть інколи рятувати нас від дійсності.але й книжки, а особливо знання, які вони нам дають - це і наша зброя.то хай вони врешті в ту зброю конвертуються..відсьогодні в Insti я щодня публікуватиму пост з таємною книгою,і запускатиму аукціон, який триватиме до вечора,або розіграш (за симовлічні донати) чогось трохи цікавішого.частину книг, ви, звичайно, могли бачити на моїй сторінці.(і, отримавши їх, ви, напевно, знайдете мої нотатки олівцем посеред рядків;)..💳я планую зібрати 70 000(ну, щоб вже якось символічно було).половину суми - передати для підрозділу, в якому служить мій чоловік,і який зараз перебуває на Сході.половину - розділити порівну між фондами Повернись Живим та Фондом Сергія Притули..навіть якщо ви не збираєтесь поповнювати свої полички, можете долучитись до збору на банці: https://send.monobank.ua/jar/4uAGWRA49J навіть 7 грн - буде чудовим та важливим внеском.але мені буде дуже приємно розпорошити свої книги по країні,і таким чином віддячити нашим захисникам..перша книга вже в Inst’і.це Букерівська премія.якого точно року, звичайно, не скажу,але вона побачила світ протягом останнього 10-річчя. у книзі теж буде війна.і буде одна ніч лютого, яка багато чого змінилаі чимало горя принесла. гадаю, на цьому досить;).буду вдячна за підтримку,ваші репости та активну участь.дякую, що залишаєтесь попри все!

вбачаю своєю місією відшукати вам добрих (ну, в сенсі хоч трохи оптимістичних текстів) у найближчі дні.бо щось важко вже все це стягується..тим часом почитайте Бондара, «Культура нас без них». важливі речі пише: /«Русский мир» не розмовляє із Заходом однією мовою, не має спільного культурного коду, не грає з ним в одні ігри. Навіть у найцікавіших своїх проявах і зразках це досить домашній продукт. Як сир «Пошехонский», вязіґа, тюря і растєґаї. Такого нормальні люди не їдять. І не тому, що воно чуже, – а тому, що несмачне.Узяти би, наприклад, російський кінематограф і один із його шедеврів «Москва слезам не верит». Це стрічка про інопланетян. За це їй і дали Оскара в далекому 1981 році. Фільм про совєтстьких людей-фріків – дивних і симпатичних у своїй жалюгідності й незбагненності.…Тому «русскому миру» нічого не залишається, як продавати себе всьому постсовєтському простору. Якщо всьому світові вони доплачують нафтогазовими мільйонами доларів за те, щоби дерев’яні матрьошки їхньої культури регулярно транслювалися на кожному фестивалі, то нам вони десятиліттями за гроші збували серіали про мєнтов, фільми про ВОВ і мемуари Стрєлкова, ностальгію за мезозоєм і «духовные скрепы».…Наша культура може бути неповною і недосконалою, травмованою й інфантильною, свідомою своїх чорних дір, білих плям і недоліків. Але це культура нас, а не їх. Це культура нас без них. Завелика амбіція? Чи можливі ми без них? Та в тому й річ, що тільки без них і можливі. Але чи можливі вони без нас? Ні. От за це вони і воюють. Просто насправді для них прихованою суттю їхньої війни проти України було і залишається бажання продавати нам своїх матрьошок. Бо більше у світі ніхто їх не купує./пам’ятати завжди, що «тільки без них ми й можливі».