​​Незаконне поводження особи з вогнепальною зброєю на території, де не ведуться активні бойові дії, які б викликали необхідність у її застосуванні, не відповідає обстановці відсічі та стримування збройної агресії і не охоплюється виправданим ризиком, передбаченим ст. 43-1 КК України – ККС ВСУ цьому кримінальному провадженні орган досудового розслідування обвинувачував особу в незаконному зберіганні з жовтня 2022 року за місцем її проживання на території Тернопільської області чотирьох одиниць вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу до її вилучення працівниками поліції під час обшуку в березні 2023 року. Місцевий суд виправдав особу за ч. 1 ст. 263 КК України через відсутність у її діянні складу кримінального правопорушення. Апеляційний суд скасував цей вирок, визнав особу винуватою і засудив за ч. 1 ст. 263 КК України. У касаційній скарзі захисник зазначив, що дії підзахисного повністю охоплюються положеннями ст. 43-1 КК України, яка є різновидом крайньої необхідності, а тому не є кримінально караним діянням. Залишаючи без зміни вирок суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ст. 43-1 КК України передбачене кримінальним законом діяння не визнається кримінальним правопорушенням лише за умови, коли дії особи були безпосередньо спрямовані на відсіч та стримування збройної агресії з метою усунення конкретної загрози. Водночас на території Тернопільській області, де мешкав обвинувачений, із часу введення воєнного стану не велися і не ведуться активні бойові дії, які б викликали необхідність у застосуванні нарізної вогнепальної зброї, навіть за умови підтвердження версії сторони захисту, що передача такої зброї у березні 2023 року підрозділам ЗСУ була необхідна для підтримання обороноздатності держави та стримування збройної агресії рф.За таких обставин, не заперечуючи виключної суспільної корисності діяльності обвинуваченого щодо виконання робіт з налаштування зброї та його професійної допомоги військовим підрозділам, які стримують збройну агресію рф, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що придбання та зберігання обвинуваченим нарізної вогнепальної зброї за місцем проживання в цій ситуації не відповідало обстановці відсічі та стримування агресії і не охоплювалося виправданим ризиком та бойовим імунітетом, у зв'язку із чим відсутні підстави стверджувати, що дії останнього підпадають під положення ст. 43-1 КК України.Постанова ККС ВС від 31 березня 2026 року у справі № 607/18500/23 (провадження № 51-3679км25)Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитись у Базі правових позицій Верховного Суду